Небезпечне лікування у Миргородській ЦРЛ

Ось уже 16 років, зразу після закінчення інституту, я працюю лікарем-фізіотерапевтом у поліклініці для дорослих Миргородської ЦРЛ. Наше невеличке відділення складається з 4 кабінетів: кабінет лікаря
http: масажний кабінет
http: кабінет озокерітолікування
http: озокеритна кухня
http: кабінет електролікування
http:
Подивилися відео? Бачите, у яких умовах ми приймаємо хворих, лікуємо людей? Майже десять років я підіймаю питання про ремонт у наших кабінетах де тільки можна. Міська рада не може виділити коштів тому, що ми належимо районній раді, отже остання і повинна нас фінансувати. А районна рада як тільки може, так і відхрещується від нас. Кілька років тому Мілько Н. М., зав. Поліклінічним відділенням для дорослих, привела до нас комісію, у складі якої були представники будівельної організації. Інженер склав проект ремонту з урахуванням усіх технічних норм (а фізіотерапія, щоб ви знали, це не просто милі процедури та масаж; медсестри отримують надбавки за роботу із шкідливими речовинами, повинні отримувати соки та молоко за роботу зі свинцем, хоча цього давно не роблять у Миргороді, а от у сусідніх районах - отримують; але, зрештою, це вже інша проблема), нарахував кошторис на 230 тисяч гривень. І все, на цьому районна влада поставила крапку. Ні грошей на ремонт, ні ремонту.
А минулого 2013 року на нас упала «манна небесна» - реформа медицини. Павленко Л. П. якимись їй відомими способами домоглася, щоб Миргородський район включили до цієї авантюри. Як результат: по селах нашого району лікарні масово закриваються, штати скорочуються, людей розраховують. І тепер уже будівля поліклініки належить виключно Павленко Л. П. Здавалося, вона повинна турбуватися про ремонт. Та якось не турбується.
Минулого тижня я була на прийомі у райраді. Де мені культурно пояснили, що грошей нема, бо в країні військове положення, що наш район на потреби армії виділив найбільше з усіх районів Полтавської області: аж 1 мільйон 500 тисяч гривень, що кабінети у райраді теж давно ремонту не бачили, і нічим мені допомогти не можуть.
Наш завідувач, Фошин о. Л., колись збирав профспілкові збори нашого відділення, на яких мене соромив, що як я могла сміття з хати виносити, розміщувати відео в інтернеті про наші кабінети. Передивіться вищевказані відео. Пацієнти, бува, питають, чи безпечно у нас лікуватися. Хтозна, може й небезпечно, та інженера з охорони праці ми у себе не бачили. Років з п'ять підряд після кожної зливи медсестри і санітарки вибирали калюжі води з підлоги, бо стеля текла. Нарешті дах залатали, та стіни вже просякли вологою, завівся грибок. Тепер уже простого косметичного ремонту мало. Бо стіни просто сипляться від доторку, штукатурка зі стелі відпадає клаптями. На підлозі у нас – синтетичні килими. Що заборонено технікою безпеки для фізкабінетів. Та зняти ми їх не можемо, бо паркет від води і віку вже розсипався, і килими банально його придержують.
Ось іще тільки вам я і не жалілася на наші проблеми. Та все ж у мені жевріє надія, що колись я таки докричуся до того, хто допоможе нам з ремонтом. Надіюсь, це буде до того, як на когось із пацієнтів чи медпрацівників упаде шматок стелі, чи плита, чи хто злама ногу на нашій підлозі. Як каже народна мудрісь: поки грім не гряне – мужик не перехреститься. Не хотілося б діждатися грому…
Лікар-фізіотерапевт поліклініки для дорослих м. Миргород Шаніна А. А.
5.05.2014р.