Храм Іоанна Богослова

На початку ХХ століття в Миргороді існувало чотири православних громади, храми же були розташовані в центральних районах міста. А поселення Личанка не мало своєї церкви.

Ситуація змінилася в 1912 році, коли житель личанского Кута, заможний міщанин Іван Купенко на прізвисько Шапар, здійснив свою заповітну мрію - заснував церкву. Він зробив значні пожертви для цієї святої справи - будівельними матеріалами, грошима, влаштовував безкоштовні обіди для будівельників. Ікони для іконостасу писав Іван Хитько. 9 жовтня того року, в день пам'яті святого апостола Іоанна Богослова, після молебня, відслуженої міськими священиками, був закладений перший камінь майбутнього храму. Як довго тривало будівництво - невідомо, але перша літургія в новій святині відбулася вже в наступному році. Парафіяльним священиком був призначений отець Павло (прізвище невідоме, роки служіння 1912-1918).

Одним з настоятелів нового Іоанно-Богословського храму на Личанка став отець Леонтій (Кузьменко, 1918-1937). Народився батюшка у Великих Сорочинцях у 1885 році. Закінчив Полтавську духовну семінарію і в 1911 році був висвячений. Як згадувала пізніше його дочка Ольга, церква Іоанна Богослова закрили 17 жовтня 1937 року, а наступного дня, в неділю, заарештували настоятеля. Напередодні ввечері учні просили його на деякий час виїхати з Миргорода, але пастир відповів: "А чим я краще тих, хто страждає?". Він отримав 10 років заслання, які відбував в Новосибірській області. Часто хворів, лежав у лікарні, де, врешті-решт, і помер ...

Отже, церкву закрили у 1937, а купол і дзвіниця постраждали раніше - їх знищили у 1928 або 1929 році. У храмі ж було влаштовано зерносховище місцевого колгоспу, і ця обставина, цілком можливо, зберегла для миргородців будівля будинку Божого.

Під час голодомору в храмі був притулок для дітей з навколишніх сіл. Померлі від голоду спочивають біля храму, де відкрито пам'ятний знак жертвам цього страшного періоду.

Друге життя церква отримала під час німецької окупації, в 1943 році. Тоді богослужіння було відновлено, місцеві жителі повернули ікони, а інтер'єр храму зазнав косметичного ремонту. Священиком церкви став отець Косьма (Вітушко).

У 30-х роках батька Косьми теж ледь не заарештували, але, отримавши попередження, він вирішив поберегтися і на дві доби пішов з дому, а потім взагалі залишив ці місця. Він повернувся до Миргорода тільки в 1943 році, - щоб стати на довгі роки, аж до 1982-го, настоятелем миргородської церкви святого Іоанна Богослова. Він прослужив у цьому храмі цілих 39 років! Під час служіння отця Косьми церкву не чіпали і вона розцвітала. А після його кончини настоятелем храму став, теж на довгі роки, отець Володимир (Комардін), який прослужив тут теж до самої смерті, яка настала 14 листопада 2001.