Дзвіниця Троїцько-Іллінського монастиря

Наприкінці ХVIII ст. замість дерев’яної огорожі Троїцько-Іллінського монастиря почали будувати цегляну з квадратними і восьмигранними кутовими вежами; з півночі собору побудували величну надбрамну п’ятиярусну дзвіницю висотою 58 метрів у барокових формах. Дзвіницю побудовано між 1770 і 1780 роками архімандритом Іоілем (Биковським). Прізвище архітектора - будівничого невідоме; за деякими свідоцтвами були використані проектні креслення Іогана Шеделя, автора Великої Лаврської дзвіниці. Розміщена в ансамблі монастиря, дзвіниця стала головним орієнтиром для подорожнього з боку Києва, Ніжина, Любеча.

Існує легенда, нібито при будівництві дзвіниці справа дійшла до висоти, більшої, ніж досягають золоті купола в Києві. З Києва приїхали великі церковні чини і не дозволили здійснити таку зухвалість, наказавши увінчати куполом недобудовану дзвіницю. Купол вже був заготовлений, але його розмір був розрахований на ярус, який не встигли добудувати. Так замість останнього ярусу нашвидкуруч спорудили коротку перехідну деталь, тому у дзвіниці зараз видно порушення пірамідальної гармонії під куполом.