Єлецький монастир

Православний Єлецький монастир заснований в шістдесятих роках XI сторіччя чернігівським князем Святославом Ярославичем на однойменній горі. На думку дослідників, ще з часів Київської Русі тут знаходився князівський двір, який уже тоді відіграв велику роль у громадсько-політичному житті міста. Як свідчить легенда, після успішної бойової операції над степовиками в 1060 році князь Святослав разом з вірною дружиною приїхав на Єлецьку гору на полювання. На одній з високих ялин він побачив ікону Богоматері. Невдовзі було закладено Успенську церкву на честь Богоматері, з часом спорудили і монастир. Єлецький походить від слова "ель" - ялина.

Під час монголо-татарської навали в 1239 році Єлецький монастир дуже постраждав. Його відбудували лише в 1445 - 1475 рр. У першій половині XVII сторіччя чернігівська земля опинилася під владою польських магнатів. Місто стало центром воєводства, яке складалося з двох повітів - Чернігівського і Новгород-Сіверського. У Чернігові польські єзуїти прибрали до своїх рук більшість церков, зокрема, і найбільший монастир - Єлецький. У 1649 році Чернігів було визволено від поляків і Єлецький монастир невдовзі знову стає православним.

У дев'яностих роках XVII сторіччя з південного боку собору прибудували усипальню чернігівського полковника Якова Лизогуба. У 1670 - 1675 роках було зведено чотириярусну дзвіницю висотою 36 метрів. 1695 року на замовлення жителів Печорського монастиря виготовили дзвін вагою сорок пудів з написом: "Сей звон надал раб божій Иоан Шабелик... Вград Чернегов до храму Успения пртие буа вманастирь Елецкий". Опанас Шафонський у книзі "Чернігівського намісництва топографічний опис", зазначає, що в 1786 році на замовлення Ієрофея Малицького для дзвіниці Єлецького монастиря відлили дзвін вагою 160 пудів. На жаль, він не зберігся.

В кінці 1921 року Єлецький монастир було закрито.

Коли німецько-фашистські варвари окупували Чернігів, собор перетворили на склад з боєприпасами. При відступі вони значно пошкодили пам'ятку.

Відбудували Єлецький монастир в 1952 - 53 роках. Собору надано такого вигляду, який він мав у XVII сторіччі. Зображення первісного вигляду монастиря не збереглося: в 1869 році під час великої пожежі архівні документи Єлецького монастиря згоріли.

Як і інші монастирі, обитель на Єлецькій горі являла собою некрополь. В різні часи на її території були поховані великий князь Трубчевський Всеволод Святославич, полковник Леонтій Артемович Полуботок, генеральний обозний Василь Дунін-Борковський, губернатор Андрій Степанович Милорадович, полковник Яків Лизогуб та інші.

В Успенському соборі Єлецького Успенського монастиря містилася бібліотека князя Святослава Ярославича - одна з перших відомих бібліотек часів Київської Русі. Заснована на початку другої половини XI століття сином Ярослава Мудрого Святославом (1027 - 76 рр.) - чернігівським князем (1054 - 73 рр.; у 1073 - 76 рр. - великий князь київський). Він, як і батько, любив збирати книги, а у вільну хвилину сідав до столу і сам переписував. У бібліотеці були книги як релігійного, так і світського змісту. До наших днів дійшли Ізборники Святослава Ярославича 1073 і 1076 рр.

У наш час до складу архітектурного ансамблю Єлецького Успенського монастиря входить Успенський собор XII століття, надбрамна дзвіниця XVII ст., трапезна Петропавлівська церква і келії того ж періоду. Мурована огорожа і дерев'яний житловий будиночок, побудований у 1688 році. Збереглися залишки церковного розпису, зокрема, фрески XII сторіччя. В історичному музеї зберігається срібний позолочений оклад Євангелія Лазаря Барановича з ризниці Успенського собору.