Церква Святого Феодосія Печерського
11 лютого 2013 19:37 | КиївІсторія храму почалася 1091 року, під час перепоховання преподобного Феодосія Печерського. Нестор Літописець, як безпосередній учасник подій, у «Повісті врем’яних літ» повідомляє про це наступним чином: «Чорноризці раду радили і сказали: «Недобре лежати отцю нашому Феодосієві поза монастирем і церквою своєю, тому що він заснував церкву і чорноризців з’єднав». І через три дні звелів ігумен копати, де лежать мощі отця нашого Феодосія, і його повелінню я, грішний, перший самовидець…»
Нестор Літописець з кількома монахами вночі відкопали мощі святого у Дальніх печерах (там від початку був похований преподобний). І на ранок урочиста процесія «з єпископами зі всіх монастирів, із чорноризцями і людьми благовірними… із тем’яном і свічками» вирушила до головної монастирської церкви. Відстань від печер до собору була чималенька і пролягала густими хащами, які в ті часи щільно оточували святу обитель.
В одному місці чорноризці зупинились на короткий перепочинок, а раку з мощами Феодосія поставили на пеньок. За якийсь час процесія вирушила далі і святого ігумена з усіма належними урочистостями перепоховали в Успенській церкві.
Але місця зупинки по всьому не забули. І невдовзі збудували там дерев’яну церкву на честь святого Феодосія Печерського. Престол храму спорудили просто над пеньком, де монахи ставили нетлінні мощі преподобного ігумена.
У цій дерев’яній церкві служили понад шість століть. За довгі віки її неодноразово оновлювали, перебудовували, але при цьому місце розташування храму віддавна лишалось незмінним. Не змінилося воно і 1698 року, коли тут було зведено величавий мурований храмСлід зауважити, що до кінця 17-го століття Київ здебільшого був дерев’яним, за винятком кількох кам’яних храмів княжого періоду. І лише з приходом до влади гетьмана Мазепи почався період так званого «великого київського будівництва». Економічна ситуація налагодилася і сам гетьман, а за його прикладом вся козацька старшина фундували будівництво численних храмів по всій країні, а найбільше у Києві.
Невисокі дерев’яні церковці поступалися величним кам’яним храмам у стилі дивовижної краси українського бароко. І за якихось десять років древній град отримав надзвичайно представницький архітектурний лик.
Саме в той час давнє святе місце і прикрасила мурована церква Феодосія Печерського. Постала вона коштом соратника Мазепи, київського полковника Костянтина Мокієвського. Новий храм збудували за традиційним взірцем української тричастинної церкви з трьома банями. Настінні прикраси, як означив мистецтвознавець Федір Ернст, «характерні для мазепинського бароко».
Тривалий час церква святого Феодосія була парафіяльною для мешканців Печерська. А згодом – для гарнізону Печерської цитаделі.
Цікава історія сталася тут 1833 року, коли у храмі розпочали капітальний ремонт. Несподівано в кам’яному престолі знайшли незаперечне підтвердження древнього переказу – дерев’яний пеньок, на якому в давнину ставили мощі святого ігумена.
Мирне життя Феодосіївської церкви тривало до початку ХХ століття. 1918 року Київ обступили більшовики і започаткували етап великого ганьбування Української столиці. Спершу революціонери задля розваги чотири дні обстрілювали київські святині з важких гармат. І Феодосїівський храм тоді дуже постраждав. А з утвердженням комуністів при владі церкву взагалі закрили і почали використовувати як складське приміщення.
На щастя, трагічна доля повної руйнації, яка тоді спіткала десятки київських храмів, Феодосїівську церкву оминула. У 1960 році її навіть реставрували. Але віруючим храм віддали лише 1992 року.