Дитинець (вал)

Дитинцем або Кремлем називалася внутрішня, найбільш укріплена частина стародавніх міст Київської Русі. Це був політико-адміністративний центр, внутрішнє місто, де знаходилися княжий двір, військова залога, мешкали бояри та церковна влада. Внаслідок цього дитинець був добре укріплений: земляний вал з огорожею, рови та ін. Решта міського населення: ремісники, торговці мешкали в так званому зовнішньому місті.

Дитинець давнього Чернігова розташований на мису, в місці злиття річки Десни і Стрижня. Знаходячись на перетині головних природних напрямів, він займає пануюче положення серед оточуючого ландшафту. Саме таке місцерозташування дитинця забезпечувало найбільш сприятливі умови для контролю над округою і візуального зв’язку з нею. Через це в стародавні часи територія дитинця була найзручнішим місцем для оселення людей.

Розбудова дитинця тісно пов'язана з першим літописним чернігівським князем - Мстиславом Володимировичем, який став княжити у Чернігові після перемоги над братом Ярославом Мудрим у Лиственській битві, що сталася 1024 року. Саме при Мстиславі розпочалось будівництво одного з найдавніших мурованих храмів Київської Русі - Спаського собору. Після смерті Мстислава у 1036 році він був в ньому і похований.

Північно-східна частина мису, залишаючись довгий час за межами дитинця, ввійшла до його складу в другій половині ХІІ ст.,коли на берег Стрижня був перенесений княжий двір. В Х-ХІ ст. тут існувала звичайна міська забудова. З 70-рр. Х ст. місце садиб зайняли храм-усипальня з цвинтарем (Х-ХІІ ст.).

В останній третині ХІІ ст. на північному схилі виріс новий княжий двір, формується ще один архітектурний ансамбль. У 1174 р. тут була закладена Михайлівська, а у 1186 р.- Благовіщенська церкви. На початку ХІІІ ст. в’їзд на княжий двір прикрасила кам’яна брама з церквою.

Значна частина цього величного історико-культурного надбання була втрачена в 1239 р., коли Чернігів захопило військо монголів, очолюване ханом Менгу. Після тижневих боїв монголи прорвалися до міста, знищили багато городян, зруйнували житлові та культові споруди.

Відновлення дитинця пов'язане з литовським князем Вітовтом, якому дісталося місто у середині XІV ст. Через 2 сторіччя, у середині XVI ст. на виступаючому у бік Десни мисі Дитинця було збудовано замок і влаштовано підземний хід до річки. Змінилося і планування. Вулиця від Погорілої (Північної) брами до замку стає головною. Вздовж неї споруджуються адміністративні будинки, казарми - артилерійський двір, де як гадають відлито більшість з 12 чавунних бастіонних гармат, що нині височіють з південної сторони дитинця.

В часи Гетьманської України - Чернігівська фортеця, стала адміністративно політичним центром козацького - Чернігівського полку. Вже в сер. ХVІІІ ст. територія колишнього Дитинця була щільно забудована житловими та адміністративними будівлями. Тут здіймалися величезні храми, знаходився базар, а також кладовище. В 90-х рр. зводиться житлова споруда - мурований будинок полковника Я. Лизогуба. Полковник був героєм штурму турецької фортеці Азов в 1696 р. та фінансував будівництво церкви св. Катерини на пошану загиблим при облозі козакам. Крім того, в кінці ХVІІІ ст. поряд з Борисоглібськом собором будується мурована монастирська трапезна, над якою в 1700-02 рр. зводиться двох’ярусна башта з дзвіницею і церквою Іоанна Богослова. Так був заснований чернігівський Колегіум.

Поступово грізні і бурхливі часи війн та походів відійшли в минуле. Необхідність в утриманні фортеці зникла і її було реорганізовано в 1799 р. На початку XІХ ст. були частково розкопані фортечні вали. На їх місці розбито бульвар, який прикрасили 12 гарматами. Після 1845 року на місці Дитинця, Черніговської фортеці закладено парк під назвою Вал (Чернігівський Вал). Були оформлені дві площі: Гімназична та Соборна. З 1964 року - прийнята сучасна назва парку - "Центральний парк культури та відпочинку ім. М.М. Коцюбинського", а пам'ятки архітектури на його території увійшли до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника - «Чернігів стародавній».