Євангелістсько-лютеранська церква Христа Спасителя

1830 року в Миколаєві утворилася євангелістська лютеранська община, яка придбала земельну ділянку для будівництва молитовного будинку. За клопотанням військового губернатора Миколаєва адмірала М. П. Лазарева імператор Росії Микола І затвердив 18 серпня 1848 року проект споруди храму, план розміщення і повелів виділити для його будівництва 12000 рублів. Архітектором було призначено англійця Чарльза Акройда.

За проектом архітектора, фасад церкви передбачався у бік Німецької вулиці (нині Фалєєвської). Але під час свого перебування в Миколаєві імператор Микола I, зацікавившись спорудою лютеранської церкви, особисто вніс корективи в проект Чарльза Акройда і переніс фасад церкви з Німецької на Адміральську вулицю.

З початком споруди кірхи була створена будівельна комісія з нагляду за спорудою. Закладний камінь був укладений під північно-західним кутом фундаменту. Під нього в запаяній капсулі були покладені книга Нового Завіту, Короткий Катехизис Лютера, Аугсбурзьке віросповідання і, крім того, пластина, на якій були вигравіювані імена імператора Миколи І, адмірала Лазарева, членів будівельної комісії і архітектора Акройда. На церемонії закладки були присутні декілька генералів, а також штабс- і обер-офіцери православного сповідання.

Під час спорудження церкви для фундаменту і для внутрішніх частин стін було використано булижний камінь; для облицьовування ж цоколя і лицьових частин стін, а також для зведення перемичок і склепінь був використаний штучний камінь, який добувався в каменоломнях поблизу Миколаєва, під Тернівкою. Покрівельне залізо поступало кораблем. Дерево отримувалося за допомогою домовленостей з Адміралтейством.

Будівля була зведена в стилі англійської псевдоготики: башта-дзвіниця, стрілчасті вікна, короткі шпилі, готичний портал. Будівлі властива строгість і навіть деяка сухість силуету, скупість деталей. Збудована з сірого щільного пиляного каменю, позбавлена штукатурки, і це ще більше підкреслює її «архітектурний аскетизм». Нічого, окрім пілястрів і однакових коротких шпилів, не прикрашає будівлю.

Лютеранська церква споруджувалася в період з 1849 до 1852 року. Освятив будівлю у жовтні 1852 року пастор Е. Кібер з Феодосії.

Тяжкі часи для лютеранської общини настали з подіями Першої світової війни і Громадянської війни, що послідувала за нею. 1922 року, за розпорядженням пленуму повітової комісії, були вилучені церковні цінності. 21 липня 1931 року кірха була закрита. Її передали клубу «Динамо», де згодом було відкрито спортивний зал. Церковне життя в старовинну будівлю по вулиці Адміральській повернулося 1992 року, коли в незалежній Україні було прийнято закон «Про свободу совісті і релігійні організації». З цього часу у миколаївської кірхи почалася нова історія, історія відродження.