Кафедральний собор Касперівської ікони Божої Матері

Появі Кафедрального собору Касперівської ікони Божої Матері зобов'язані благочинному єпархіальних церков м. Миколаєва протоієрею І. Станіславскому, який в 1855 р. звернувся до Миколаївського військового губернатора М. Берху з клопотанням «…в благодарность во имя спасения Николаева от врагов построить в юго-восточной части города храм во имя Всемилостивого Спаса с двумя приделами во имя Пресвятой Богородицы Касперовской».

1 червня того ж року адмірал Берх доручив Миколаївській міській думі вибрати місце для храму. Пропозиція міського архітектора І. Козакова будувати храм «посеред Херсонської вулиці вище колодязя при виїзді до східної застави» прийняли, а проект храму замовили архітектору з Петербурга Федору Еппінгеру, учневі відомого російського архітектора К. Тона - автора храму Христа Спасителя в Москві.

Розпочався збір пожертв, але гроші збиралися повільно. Можливо, тому, що в другій половині XIX століття в Миколаєві одночасно будувалося п'ять церков: Свято-Духівська, Марії-Магдалини, Олександро-Невська, Сімеоно-Агріппінська і Католицький собор.

Тільки в 1872 р., коли зібраних коштів стало достатньо для початку будівництва храму, міська дума передала частину міської землі без будь-якого викупу, але за умови, що колодязь, що там знаходився, буде справним, а доступ до нього для всіх бажаючих - вільним.

Гроші на будівництво збирали довго - майже півстоліття. У травні 1904 р. відбулася урочиста закладка церкви, для чого на перетині нинішньої вул. Садовій та пр. Леніна розбили намет, прикрашений живими квітами, тут же розмістили державні прапори. На церемонію прибули високі гості, серед яких контр-адмірал, генерали, представники міської влади, церковнослужителі.

Після закладки за короткий термін вдалося зібрати додаткові гроші для будівництва, так що до осені 1904-го стіни вже були зведені, приступали до карнизів і куполів. Але незабаром будівництво знову заморозили - через брак коштів. Щоб уникнути руйнування стін, над спорудженням зробили тимчасовий дах. З тих пір роботи зупиняли ще кілька разів, поки влітку 1908 р. міська дума не вирішила подарувати храму 8000 рублів.

28 грудня того ж року освятили головний боковий вівтар церкви. У 1915 р. була побудована дзвіниця, зроблені бічні двері, проведені оздоблювальні роботи в основному приміщенні. До 1917-го встановили огорожу, упорядкували двір, привели в порядок нижній поверх церкви.

В 1934 р. за рішенням Одеського облвиконкому, що передав церкву заводу імені 61-го комунара під клуб, всі признаки культової споруди було знищено. Дзвони відправили на переплавку, куполи і верхню частину дзвіниці знесли, зробивши дах рівним, фрески і розписи знищили, а на місці вівтаря встановили сцену.

У період фашистської окупації на кілька років богослужіння в Касперівському храмі відновилося, але 27 січня 1949 Миколаївський облвиконком своїм рішенням повернув храм суднобудівному заводу, і тут знову почав діяти молодіжний клуб, а пізніше - кінотеатр.

На початку 90-х, коли храми стали повертати громадам віруючих, Кафедральний собор Касперівської ікони Божої Матері передали Українській православній церкві Київського Патріархату. Відтоді розпочалося відновлення - побудували зруйновану вежу, бані, дзвіниці, було встановлено центральний іконостас, металопластикові вікна і дубові двері, проведено ряд косметичних робіт.