Римсько-католицький костьол Святого Йосипа

Невдовзі після заснування Миколаєва один з державних будинків в 1794 році був переданий католицькій церкві. Цей будинок був перебудований в перший католицький храм Святого Йосипа і освячений 20 травня 1796 року. Він знаходився на місці двору нинішнього костьолу.

Із 1874 року настоятелем, протягом багатьох літ, був священик Никодим Черняхович. Своєю діяльністю він здобув собі добре ім’я, видне положення в місті і визнання з боку місцевих властей. Черняхович вважав за необхідне будівництво нового храму. 1880 року він отримав дозвіл на початок збору грошей. Велику допомогу будівництву храму надала Міська Дума. Безкоштовно була віддана земля під будівництво і вода з міського колодязя, виділили пісок, щебінь для будівництва дороги навкруги храму. За рахунок міста на вулиці, напроти храму, поставили чавунні ліхтарі, вимостили тротуар і асигнували 500 рублів на споруду металевої огорожі. Будівельні роботи почалися 1891 року. 1893 року будівля була зведена, а 1895 – остаточно завершена. Нова Миколаївська церква була урочисто освячена у вересні 1896 року.

Церква була побудована в еклектичному стилі, з характерними елементами неороманських і неоготичних будов, за проектом Одеського архітектора Владислава Домбровського. Вона споруджена з червоної цегли в плані хреста, розміром 45х28 метрів. Фасад був прикрашений кам'яними архітектурними деталями. Дві башти, висотою 49 метрів, увінчані конусними дахами, були збудовані в такому ж еклектичному стилі. Вікна, прикрашені вітражами, були виготовлені в Німеччині: три – в Мюнхені, а два – у Фрейбурзі. Бічні каплиці і вівтарну частину прикрашали фрески Антонія Стшалецького. По обидва боки головного нефа були встановлені статуї Серця Ісуса і Марії, а між головним і бічними нефами – святий Антоній Падуанський, який подає хліб жебраку, що сидить біля його стоп. Всі скульптури були виготовлені в майстерні Шпетковського у Варшаві. У церкві був встановлений новий орган, німецького виробництва, вартістю 100 тисяч рублів.

Парафіяльна школа діяла з часу заснування церкви, тобто з кінця XVIII століття. 15 вересня 1900 року з південного боку костьолу, стараннями настоятеля Никодима Черняховича і за допомогою прихожан, була побудована двоповерхова будівля парафіяльної школи з червоної цегли.

Кількість віруючих постійно збільшувалася: 1875 року вона складала 2354 чоловіки, а на 1912 рік налічувалося вже 8000 чоловік.

Після революції почалися гоніння і репресії проти католиків, оскільки більшовики нещадно втручалися в справи церкви.

Мізерні архівні матеріали тих літ закінчуються лаконічним рішенням міськвиконкому: «Миколаївський римсько-католицький храм закрити». Рішення ухвалене в жовтні 1935 року.

Отже, в будівлі храму почалося нове, світське життя. Новий власник – міський історико-археологічний музей – навряд чи міг дати лад такій споруді: ремонт, експлуатація, охорона були явно йому не під силу. До того ж, будівля не розрахована для музейної роботи. Тут було недостатнє освітлення, не регулювалася температура і т.д.

Почалася друга світова війна. Костьолу довелося пережити ще одну сторінку своєї непростої історії. Окупанти спершу відкрили храм для богослужінь, а потім закрили його і влаштували в храмі бійню.

Після війни храм знаходився у віданні міськвиконкому. Спочатку воно було передано військово-будівельній організації під клуб, потім – обласному управлінню профтехосвіти під Будинок культури. З метою розміщення чиновницького апарату, в будівлі була проведена «реконструкція». Прекрасне приміщення з унікальною акустикою було перегороджено горизонтальним перекриттям, і на другому поверсі, що утворився, був розміщений великий зал. На баштах, замість хрестів, повісили зірки, на місці вівтаря влаштували сцену. У такому вигляді будівля простояла до часів Перебудови.

У середині 80-их років католики Миколаєва звернулися до властей з проханням про офіційну реєстрацію римсько-католицької общини і повернення храму. І лише 25 листопада 1991 року облвиконком ухвалив рішення про передачу будівлі храму місцевій католицькій общині. 15 лютого 1992 року храм урочисто освятив єпископ Кам’янець-Подільський, отець Ян Ольшанський. Першочерговими задачами були ремонт храму і формування общини. За ці роки розібрали залізобетонне перекриття; були встановлені хрести на дзвіницях, замінений дах, проведено внутрішнє штукатурення, білення, побудований гараж. У місцевих художників замовлені прекрасні скульптури, відреставрували вхідні двері, було встановлено акустичне устаткування.

2005 року знов настоятелем храму став отець Ярослав Гижицький. Він провів підготовчу роботу для встановлення дзвонів, які були освячені 2006 року о. Юрієм Нагорним, з нагоди 110-річчя храму. Німецькі католики з міста Бохума подарували великий орган. Інструмент вироблений 1950 року фірмою Братів Штокман з м. Верль у Вестфалії, має 28 регістрів, два мануали і ножну клавіатуру. Для того, щоб на Різдво 2008 року орган заграв, було пожертвувано багато коштів і вкладено працю не тільки Миколаївських католиків, але й іноземців. 28 березня 2009 року орган був урочисто освячений єпископом Броніславом Бернацьким.