Враження від відвідування Ворохти

Ворохта розташована у зручному для залізничного і автомобільного транспорту місці, з вокзалом і автомобільною станцією поруч, що зручно гостям. Тут можна відпочивати на місці, або їздити поїздами чи автобусами поруч (залишаючи речі в Ворохті) навіть в сусідні області, причому пенсіонери ближніми потягами можуть пересуватися безкоштовно. Основною "дорогою життя"є автомобільна траса, що тягнеться Ворохтянською ущелиною між горами через всю Ворохту з півночі на південь. Щоб потрапити у Ворохту з півдня чи центру України, треба добратися до Івано-Франківська, а в ньому є поруч вокзал і автостанція. Не спішіть сідати у приватне таксі біля вокзалу гривень за 120 грн. до Ворохти, бо за кілька кроків - автостанція з автобусами та маршрутками з ціною квитків до Ворохти 45 гривень. Можна розраховуватися прямо з водієм, не заходячи в автостанцію. Є також і місцеві потяги, але вони ходять до Ворохти рідко. Навіть пониззя Ворохти розташоване на 600 метрів вище Івано-Франківська, тому гіпертонікам треба добре подумати, чи варто підніматися вище над рівнем моря, бо 600м - це зниження атмосферного тиску на 60 мм рт. ст., а скачок артеріального тиску уверх при цьому може становити дві третини, тобто 40 мм. Восени 2016 добова максимальна вартість проживання у Ворохті становила 100 грн. з людини, в санаторіях для сторонніх туристів з 3-хразовим харчуванням - 150 грн. Через Ворохту тече річа Прут з численними притоками, прилегла до річок територія - вузенькі субальпійські луки з чагарниками та травою, що використовуються для випасу худоби та розділені жердинами на приватні ділянки. Вище - хвойні та мішані ліси, пологі гірські вершини, що вище ущелини метрів на 500. Основна частина будівель дерев'яна. Загалом споруди мають скромний вигляд, але доглянуті, що пояснюється, очевидно, постійним попитом на житло у туристів, особливо влітку та взимку. Самі хатинки розташовані на різній висоті щодо Прута. Основний недолік у Ворохті щодо забезпечення безпеки людей - відсутність на половині шляху автомобільної траси супутних тротуарів. На це треба зосередити основні зусилля місцевої влади. Земля на присадибних ділянках у Ворохті кам'я ниста, на ній у більшості випадків росте тільки трава для худоби, неприхотливі сорти яблук, калини чи квітів. Житло, санаторії та готелі опалюються переважно дровами, інколи - вугіллям. В центрі селища є маленький ринок, у південній частині селища по п'ятницям працює великий і більш дешевий ринок. У північній частині села, біля автомобільної траси є струмок з чистою водою. Тут постійно люди набирають воду, деякі беруть по кілька великих ємностей. Основна цінність для туристів у Ворохті - насичене лікувальними фітонцидами хвойних рослин повітря та мальовничі краєвиди; влітку - зелені ліси, взимку - відпочинок на лижах. Влада повинна створити умови для утилізації відходів зі скла, поліетиленових пляшок, а папір жителі й так використовують для розпалювання печей. Також практично не працює очистка рідких нечистот, тут і там їх видно по канавкам і струмках у напрямку до Прута або можна чути їхній зловонний запах, особливо біля трампліну та біля автомобільної траси. Нечітко організовано рекламу туристичних сервісів та послуг, - про все доводиться узнавати переважно зі слів інших людей. Можливо, це тому, що гіди ще працюють переважно в тіні, але невідомо, що це їм дає, крім відсутності стажу в роботі та відсутності соціального страхування. Немає сервісу по ремонту одягу, сумок тощо.