Сайт села Космач

Село Космач це старовинне село, яке красується серед Карпатських гір. Перша письмова згадка була ще в 1412 році. Хоча знайдені речі на терені Космача свідчать, що жили тут люди більше як сім тисяч років тому. Коли стояти у центрі села, здається, що ти стоїш у велетенській мисці, а краї миски розмальовані неповторними краєвидами гір. В ті далекі часи жили в Космачі 32 господарі, від яких тепер залишилося 32 присілки.

У Космачі є дві невеликі річки, які беруть початок з під Грегота – гори, вершина якої сягає 1472 метри. Річка Пістинська бере початок з північної сторони Грегота, по якій сплавляли ліс в 1912 році. Друга річка Завуєлівська яка бере початок зі східної сторони Грегота. В Космачі є дуже багато так званих потічків. Це Космачіль, Баньинка, Рушірський потічок, Тікача, яка пливе в центрі села. А з самою чистою водою це потічок Кічерива, який пливе між буковим лісом у Прокірецах. Там у воді дуже багато кременю. У Космачі є три джерела з соленою водою. В даний час Космач займає площу приблизно 90 квадратних кілометрів і налічує 6344 жителів. Це є 2227 номерів хат. Можливо сюди приїздив сам Данило Галицький і поклав перший камінь під святу церкву Петра і Павла, яка стояла тут до 1904р. і яку Космачани подарували в село Кривоброди. Є і друга думка про назву села Космача. Розповідали старожили, що першого чоловіка зустріли тут, який був дуже кучерявий з великим волоссям, яке покривало його не тільки голову, але й плечі, і казали, що там, в горах, живе космата людина. Там де живе Косматий. І так від тої косматої людини і пішла назва Космач. Ця сонячна долина була захищена кедровими і тисовими лісами, буками та ялицями. У лісах було багато всякої звірини та потічки просто виблискували стругами (фореллю). Жили тут без замків, хоча польська влада дуже кривдила гуцулів. Тому волелюбні гуцули змушені були збиратися у товариства – ватаги та боронити свою волю. І та боротьба тривала більше як 300 років. Найбільшої слави здобув ватажок Карпатських опришків Олекса Довбуш, який був смертельно поранений від зрадника у Космачі в ніч з 23 на 24 серпня 1745 року. Ніхто не знає, де похований Довбуш, бо він казав щоб його похоронили в Чорногорі. Але в Космачі він з Космачанами побудував церкву яку освятили монахи із Скиту Манявського. Недалеко від тієї церква стояла зимівка Штефана Дзвінчука, під якою і був смертельно поранений славний ватажок Олекса Довбуш. Там тепер стоїть пам’ятний знак, це в селі Горішньому. Зимівка збереглась і вона стоїть в центрі села. В ній тепер музей Олекси Довбуша, а біля неї стоїть пам’ятник Довбуша, який зробив краєзнавець Михайло Дідишин. На присілку Царина також є музей одягу, та на присілку Рутір є музей старожитностей. Тут є три церкви, в присілку Горішньому – церква великомучениці святої Параскеви, а в народі говорять Довбушівська. В центрі села велика церква апостолів Петра і Павла, а також церква Святої Трійці збудована у 2000 році. Щопонеділка в Космачі відбувається великий базар. Є багато каменів присвячених О.Довбушу. Це у Завоєлах та Прокірецах, на Сигліні, на Лисині та Греготі. А ще на Сигліні є старовинні святилища та криниця Параскеви з цілющою водою. Космацькі чоловіки майже всі майстри по дереву, а жінки неперевершені у вишиванні та писанкарстві. Тут чудові музики та привітні люди. Тут цілюща вода, чисте повітря та пахучі трави. Все для людини – творця прекрасного.