Жінка в церкві

«Hехай буде прикрасою вашою не зовнiшнє – заплiтання волосся, золоте вбрання або наряднiсть в одязi, а потаємна людина серця в нетлiннiй красi ла¬гiдного i мовчазного духу, що дорогоцiнне перед Богом». (1 Петра. 3; 3,4). При відвідуванні храму, як під час богослужіння, так і після, слід дотримуватися певних правил. Розумність їх повинна бути зрозуміла для кожної віруючої людини, адже храм - ніщо інше, як місце особливої присутності Бога, і неблагоговійна поведінка в церкві показує відсутність в нас живої віри в Бога і прагнення до Його шанування. Так, існує ряд вимог, що стосуються і поведінки жінки в храмі. Відвідування церкви вимагає дотримання деяких правил у виборі одягу.
Загальновідомо, що жінка повинна перебувати в храмі з покритою головою (в хустці). У холодну пору року допустимі і зимові шапки; проте, в них занадто жарко, та й носіння їх може спокусити деяких парафіян (особливо людей похилого віку), тому входячи в церкву потрібно знімати зимові шапки і пов'язувати хустки. Необхідно пам'ятати, що хустка - символ духовної краси жінки, що підкреслює її скромність, смиренність і прагнення до Бога. Саме тому святитель Феофан Затворник говорив, що для жінки носіння хустки - особливий вид чину і дотримання його - строго обов'язково і корисно для душі. Штани як суто чоловічий одяг взагалі повинний бути виключений навіть з повсякденного одягу кожної православної християнки (згадаємо, що в Святому Письмі кожен, що носить одяг протилежної статі - проклинається). Неприпустимі і міні-спідниці (вище колін) або спідниці з дуже високим розрізом. Жінці, яка збирається до церкви, не слід використовувати косметику і, особливо, губну помаду, адже в храмі всі православні християни прикладаються до ікон, хреста і дуже не благочестиво залишати на святинях сліди помади. Священик таку жінку не зможе причастити Святих Христових Таїнств. Яскраво нафарбовані нігті також будуть виглядати в храмі дуже недоречно. Навіть в жарку пору бажано приходити в церкву в одязі з щільної, непрозорі тканини, з довгими рукавами.
Говорячи про прикраси, слід зауважити, що і тут необхідно проявити почуття міри і відмовитися від занадто великих, які звертають на себе увагу сережок, перснів, браслетів і кольє.
Використання ж хреста в якості прикраси ні в якому разі неприпустимо. Справа в тому, що кожен православний носить на собі натільний хрестик, який є наочним символом віри, "знаменням духовного безсмертя" (за словами авви Ісаї) і найбільшої християнською святинею, освячує нас. Шанування його часто виражається в багатстві та розмаїтті прикраси. Але хрест - це не медальйон, і не талісман, і не дорогоцінна прикраса, право носити його поверх одягу довгий час мали тільки єпископи, а в наш час і священики. Тому всі християни повинні носити натільний хрестик на тілі, під одягом, не соромлячись його, але й не виставляючи напоказ. Слід також зауважити, що натільний хрестик повинен бути обов'язково освячений в православному храмі. У той же час, якщо ви бачите в храмі людину, вигляд якої не є належним чином, не слід звертатися до нього зі словами обвинувачення або зарозумілого повчання, адже так ми можемо збентежити людину, яка, можливо, тільки починає своє життя в Церкві Христовій і просто не встигла дізнатися про те, який зовнішній вигляд личить християнину. В цьому випадку, потрібно тактовно, доброзичливо, а головне, зі смиренням пояснити їй, що в такому вигляді церкву відвідувати не слід; причому краще зробити це тихо і наодинці, не привертаючи уваги оточуючих. Не треба забувати і слів апостола Павла: " Жiнки вашi у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як i закон говорить. " (1 Кор.,14/ 34), це звернені до всіх порушницям порядку під час богослужіння.
Увійшовши в храм, треба перехреститися, молячись: "Боже, очисти мене грішного і помилуй мене", "Боже, буди милостивий до мене грішного", "Пресвята Богородице, моли Бога за мене, грішного", "Всі Святі, моліть Бога про мене грішного ". Якщо з якихось дуже важливих причин ви запізнилися, проходити потрібно обережно, щоб не перешкодити молитві інших. Слід пам'ятати, що в певні моменти служби (коли ми підходимо до помазання, або йдемо причащатися на Літургії) наші руки повинні бути вільні. Існує також правило, за яким в храмі під час служби чоловіки стоять з правого боку, а жінки - з лівої, дотримується і черговість в підході до хреста, до причастя - спочатку діти, потім чоловіки, а після - жінки. Під час богослужіння не слід озиратися по сторонах, розглядати оточуючих або звертатися до них із запитаннями, прикладатися до ікон, набирати Святу воду. Щоб не заважати оточуючим, все це краще зробити до або після служби. Сидіти в храмі дозволено тільки хворим, при крайній втомі або в літньому віці, при цьому в найважливіші моменти богослужіння необхідно стояти.
Під час богослужіння без крайньої потреби не можна виходити з храму. Адже з церкви нас жене ніхто інший, як сатана і відхід зі служби до її закінчення без будь-якої причини - гріх, який може звести нанівець відвідування храму.
Виходячи після закінчення служби, слід також перехреститися і вклонитися, як і при вході. Треба пам'ятати, що обов'язком кожної матері є привчання дитини до відвідування храму з самого раннього віку. Тут не варто занадто соромитися безпосередності поведінки дітей під час служби. Якщо дитина занадто голосно заплакала, її слід на деякий час вивести з церкви. Діти до семи років можуть причащатися без сповіді під час кожної Літургії. Немовлят до Чаші слід підносити на правій руці - так священику буде зручніше його причастити. Якщо дітям неохоче відвідувати храм – найчастіше це результат духовних проблем батьків, негараздів у сім'ї, які сильно впливають і на сприйнятливу дитячу душу.
Взагалі ж в правилах поведінки в храмі немає нічого складного, всі вони прості і легко засвоюються буквально за кілька перших відвідин, тим більше що в церкві завжди знайдуться чуйні люди, готові відповісти на всі ваші запитання до або після служби.