Сайт села Ямница

Ямниця - одне з найбільших сіл Івано-Франківщини. Тут проживає понад 3300 жителів. Походження назви досить зрозуміле. В минулому мисливці викопували ями, прикривали галуззям і таким чином облаштовували пастки для звірини. За таким же принципом з’явилася назва села Ямна біля Яремчі.

Ще в 1886 р. на території села в урочищі Бійне проводилися археологічні розкопки. Тоді було виявлено сліди праісторичного поселення (ніж, мотика, серп та інші знаряддя праці, фрагменти посуду), а також давнє кладовище. Знахідки датуються періодом пізнього палеоліту.

Перша задокументована згадка про Ямницю датується 1444 р. Історики припускають, що вона могла існувати ще до 1440 р. Довгий час село належало до Галицького староства.

Давня історія Ямниці не примітна нічим особливим. Село зазнавало, як і інші населені пункти Покуття, частих нападів татар. Мешканці Ямниці були серед учасників національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького.

Село було дощенту зруйноване під час Першої світової війни. Ямниця спочатку стала місцем зіткнення австро-угорської і російської армії. Пізніше, в червні 1917 р. тут відбулася масштабна битва, що відома в історії як Офензива Керенського. Передумови, перебіг і наслідки битви широко і докладно висвітлені в праці Андрія Сміжака. У цій битві австрійська армія потерпіла фіаско.

Прихід радянської влади був зустрінутий неабияким опором з боку місцевого населення. Понад сотня жителів Ямниці перебувала в загонах УПА.

Поблизу Ямниці розташоване велике промислове підприємство – Івано-Франківський цементний завод. Він дав свою першу продукцію ще в далекому 1964 р. Зараз завод виготовляє широкий асортимент продукції: 5 видів цементу; сухі будівельні суміші; листи волокнистоцементні та азбестоцементні; високоякісний гіпс; медичні гіпсові бинти; вироби з бетону.

Сучасна Ямниця типове прифранківське село. Більшість мешканців працюють на підприємствах обласного центру. Ямниця має тролейбусне сполучення з Івано-Франківськом.

Ямниця – місце народження видатних прикарпатців. В першу чергу це – Іван Смицнюк. Його справді можна вважати народним героєм. Ямничани потерпали від дій жорстоких управителів, Іван Смицнюк двічі ходив пішки до Відня, щоб відстояти права селянства перед цісарем. За це за наказом Михайла Шишковського в 1843 р. героя було жорстоко вбито.

Ще один видатний уродженець Ямниці, національний герой Дмитро Катамай. Впродовж багатьох років він був чільним діячем українського січового стрілецтва, в 1911-1914 рр. редагував часопис «Громадський Голос». Винайшов популярний головний убір українських військових формацій, так звану «мазепинку».

В Ямниці народився також і герой ОУН – Василь Савчак («Сокіл»). Довгий час був на ключових посадах ОУН: спочатку Коломийського проводу, а пізніше – Буковинського. Загинув 20 жовтня 1950 р. геройською смертю поблизу Шешор на Косівщині.

В центрі Ямниці головна святиня і пам’ятка села – греко-католицький храм Св. Миколая (1932 р.). Церква дерев’яна та побудована без жодного цвяха. На церкві дві меморіальні дошки – довголітньому священнику Ямниці Михайлу Федораку та з нагоди переходи церкви в УГКЦ і до 20-ї річниці виходу УГКЦ із підпілля. Вівтарем вона зорієнтована на схід, основна вісь має ухил на північ. Поруч з нею капличка. Окрім неї в селі є ще декілька ротонд, капличок та хрестів.