Наукова бібліотека імені М. Максимовича

За адресою вул. Володимирська, 58, розміщується бібліотека ім. М. Максимовича – першорядна наукова бібліотека Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Вона була заснована у 1834 році як один з гуманітарних корпусів, разом із самим університетом, що тоді носив імʼя Св. Володимира. Три будівлі – червоний корпус, бібліотека ім. М. Максимовича та Національна бібліотека України ім. В. Вернадського НАНУ (Володимирська, 62) утворюють єдиний архітектурний ансамбль.

Основою фондів новоствореної бібліотеки слугувала «Кременецька колекція», яка на той час містила у собі 34378 томів. Така ситуація, в зв’язку зі змінами політичного ладу та нестабільною у військовому сенсі ситуацією в Києві, протрималась досить тривалий час. Вже за радянської влади почалось поповнення книжкової скарбниці. На 1983 рік припало створення спеціального студентського відділу з десятьма тисячами одиниць книжок.

1940 року бібліотека набула положення окремої адміністративної одиниці і отримала статус Наукової. За часів Другої світової війни продовжувала працювати, хоча мала всього шість працівників. На жаль, книжки врятувати не вийшло: найбільш унікальна частина фонду була вивезена до Германії, інша – загинула. Відновлення бібліотеки розпочалось вже в 1945 році: тоді було виділено 415000 карбованців. Завдяки цьому фінансуванню, кількість фонду збільшилась до вражаючої цифри у 207 422 одиниць.

До речі, ім’я першого університетського ректора, Михайла Олександровича Максимовича, було присвоєно вже за часів незалежної України – у 1994 році.

Наразі бібліотека може вдовольнити потреби науковців всіх вікових категорій і дослідницьких спрямувань, має кімнату рідкісної книги (створена у 1983 році) і книжковий фонд, що налічує більш ніж три мільйони видань.

Над проектом цієї будівлі (а також філії бібліотеки ім. Вернадського, яка знаходиться з іншого боку університету) працювали архітектори Василь Олександрович Осьмак та Павло Федотович Альошин. Останній після закінчення Великої Вітчизняної війни доклав зусиль також і до реконструкції бібліотеки та інших київських об’єктів, зруйнованих бойовими діями.

Бібліотека має чотири поверхи з підвалом, побудована з цегли, посилена залізобетонними перекриттями. Т-подібна у розрізі, має внутрішній дворик. Внутрішнє планування – анфіладно-коридорне, що логічно відображає замисел автора, який мав на меті створити зручну для проведення навчального процесу будівлю. Втім, потребам бібліотеки воно слугує не гірше. Дах виконаний багатосхильним, з бляшаним покриттям.

Фасад розроблено у стилі неокласицизму, пофарбовано у жовто-білий колір (після реставрації кількарічної давнини він, щоправда, ближче до помаранчевого). Має класичну тридольну симетричну композицію, де центральна частина дещо виступає вперед і завершується трикутним аттиком. На висоті третього поверху можна бачити чотири великі колони доричного ордеру. Прямо за ними розташована головна читальна зала.

Чоловий фасад містить деталі та архітектурні рішення запозичені з оформлення головного корпусу: таким чином ці будівлі виглядають поруч досить органічно. Крім того, загальна композиція підтримується дощаним рустуванням на першому поверсі, важким вінцевим карнизом доповненим мутулами, паском аркових вікон на рівні третього поверху та колонками у вигляді декоративних балюстрад, які використовуються в оздобленні.

Для цоколю і ґанку центрального входу зі сходами вибрано бучардований граніт благородного сірого кольору.

Будівля бібліотека ім. Максимовича віднесено до реєстру пам’яток архітектури. Їй надано охоронний номер 18.

Проте, навіть якщо забути про незаперечну історичну та архітектурну цінність цього будинку, залишиться головна бібліотечна нагорода: визнання студентами, для яких ці зали стають повсякчас справжнім домом. Принаймні, два рази на рік – бо сесія близько!