Колишня садиба Федора Терещенка (вул. Терещенківська 9)

Будинок за адресою Терещенківська, 9 – колишня садиба відомого київського мецената, колекціонера, підприємця, почесного громадянина Києва і співвласника «Товариства бурякоцукрових і рафінадних заводів братів Терещенкових» Федора Артемовича Терещенко. Нині тут розміщений Національний музей російського мистецтва, але до того, в цьому маєтку встигли побувати лазарети, Обласний комітет з постачання поранених воїнів протезами (1918 рік), Генеральний секретаріат міжнаціональних справ Центральної Ради (1917), Міністерство закордонних справ Української Держави (1918 рік), штаб групи військ київського напряму Збройних сил (1919 рік) та ряд інших установ. Лише в 1922 році мистецькі колекції, зібрані родиною Терещенків були трансформовані у першу київську галерею картин російських представників школи живопису, виставлену в цій будівлі. З 1936 року тут офіційно відкрито музей російського мистецтва, включений до складу єдиного для СССР Державного художнього музею.

Сам маєток був від початку побудований згідно комплексного плану забудови ділянки перед Університетом Св. Володимира. Ідея належала Вікентію Івановичу Беретті, а втілив її у життя київський міський архітектор Володимир Миколайович Ніколаєв. Землю у 1874 році придбав інженер-архітектор В. Чаплинський, як подарунок своїй дружині. У 1878 році, за проектом В. М. Ніколаєва тут побудовано особняк на два поверхи. Згідно документів, ця садиба була продана Ф. А. Терещенку у 1880 році. Новий власник негайно вирішив, що придбаний будинок не в стані вмістити його сім’ю і чималеньку колекцію, тому було прийняте рішення про розширення об’єму приміщень за рахунок прибудов до вже існуючого маєтку. Проект зовнішніх та внутрішніх доповнень здійснив Андрій Леонтійович Гун, академік архітектури з Санкт-Петербургу. На місцях роботи здійснювались під особистим контролем В. М. Ніколаєва. Крім того, на будівництві та оздобленні працювали працівники мельцерівської меблевої фабрики, а також такі знані митці як Август Єгорович Вебер, Юліус Шрадер, Рафаель Шварц, С. Сідіков.

У завершеному вигляді особняк вийшов дещо асиметричним – завдяки збереженню структури фасаду первісного будинку Чаплинських. Він мурований, частково три-, а частково двоповерховий, складної конфігурації на плані, доповнений багатосхильним дахом. Чоловий фасад оформлений у стилі неоампір – архітектурному стилі, який прийшов на заміну і являється своєрідним сучасним перевтіленням французького ампіру. Для такого оформлення характерна велика кількість деталей, покликаних показати велич і амбіційність власників. Присутні монументальні форми – такі як колони, арки, карнизи, пілястри. У садибі Федора Терещенка вони представлені у повні мірі: центральний вхід підкреслено балконом на другому поверсі, з металевою огорожею, вікна виділено пілястрами та фільонками з рельєфними зображеннями сцен давньогрецької міфології, карниз та аттик-фронтон доповнено фризом з лев’ячими маскаронами. Також між поверхами пущений рельєф, що зображує меандр.

Внутрішнє планування змішаного типу. Одразу стає зрозумілим, що будівля задумувалась не тільки для житлового комфорту, але й задля виставки мистецької колекції. Цьому покликані служити анфілади парадних приміщень. Оздоблення виконане у різних стилях: тут можна побачити мавританський, неоренесанс, необароко.

Окрім основної будівлі також присутня суто господарська споруда – двоповерховий, у плані Г-подібний флігель, який має адресу Терещенківська, 9-а. В ньому розміщувались такі необхідні приміщення, як льодовня, комори, стайня, екіпажна, кімнати для челяді. На превеликий жаль, частина оздоблення втрачена, проте ясно, що він не вибивався із загальної довершеної картини.

Наразі, поряд зі входом у музей знаходиться пам’ятник Іллі Юхимовичу Рєпіну, а на фасаді встановлено меморіальну дошку Олександру Яковичу Шульгіну.