Житловий будинок (вул. Терещенківська, 11)

Не дивлячись на те, що вулиця Терещенківська в Києві займає зовсім невелику площу, особливо якщо зауважити, що майже всю її парну сторону охопив парк Тараса Шевченка, тим не менш, музеями, пам’ятниками архітектурного та історичного значення, вона буквально набита під зав’язку. Тут знаходиться музеї російського та зарубіжного мистецтва (ім. Богдана та Варвари Ханенків), музей-квартира Павла Тичини. Практично всі інші будинки являються цінними та важливими для історії Києва та видатних киян. Наразі більшість з них по сей день використовуються як житлові будівлі, в які можна зайти, сфотографувати і відчути дух старовини на власний досвід.

Таким є будинок за адресою Терещенківська, 11. Ділянка під будівництво була придбана ще у 1874 році Євгеном Івановичем Афанасьєвим, лікарем медицини, ординарним професором Київського університету Св. Володимира (згодом – Національний університет ім. Тараса Шевченка). Проект та безпосередньо роботу над будівлею робив відомий архітектор, Володимир Миколайович Ніколаєв, який побував у різні роки київським міським та єпархіальним архітектором та окрім громадських чи приватних замовлень, встиг попрацювати над Володимирським собором та Києво-Печерською Лаврою.

У 1875 – 1876 роках В. М. Ніколаєв звів триповерховий житловий дім з дворовою прибудовою для кухонь та санвузлів та одноповерховий мурований флігель, який, на превеликий жаль, не зберігся до наших днів. У підвалі розмістились приміщення для комор і житлових кімнат. Перший поверх було сплановано для двох шестикімнатних квартир з усіма зручностями, другий – для одинадцяти окремих кімнат, передпокоїв, кухонь та санвузлів, третій – так само для двох шестикімнатних квартир. Чоловий фасад доповнювали три ґратчастих балкони. Пізніше, в 1880 – 1881 роках, в стик з особняком №9 тим же архітектором був добудований чотириповерховий будинок, у плані Г-подібний, а з іншої сторони – ще одна прибудова, доповнена арочним проїздом та двокімнатною антресоллю над ним. У підвалі новобудови було розміщено дві великі груби, від яких до всіх приміщень виведено калорифери. Парадний вхід облаштували з вулиці, з гранітними сходами та мозаїчними майданчиками. Після повного завершення будівництва, чоловий фасад мав шість ґратчастих балконів і ще один з тилового боку – на дерев’яних стовпах. Все подвір’я вкрили бруківкою, обнесли огорожею з цегли. Крім продуманого отеплення, квартиранти мали водогін та газове освітлення.

Після націоналізації радянською владою, в 1937 році будинок було доповнено четвертим поверхом. У плані будівля складається з Г-подібної, Т-подібної та прямокутної частин.

Незважаючи на досить довгий процес поетапної забудови, загальний вигляд вийшов досить цілісним. Фасад витриманий у стилі неоренесанс і не має великої кількості деталізованих елементів. Проте, тут можна побачити аттики-парапети, рустовані лопатки, профільовані карнизи, заглиблені лиштва, лучковані мандрики, замкові камені – всі ці архітектурні рішення поєднують між собою різні прясла будівлі і зводять їх воєдино.

Окрім того, що в цьому будинку жив і працював Є. І. Афанасьєв, список видатних осіб, які мали відношення до цього будинку, на ньому не закінчується. 1880-ті роки прихистили тут доктора Б. Мандельштама – родича відомого поета. В 1903 – 1905 роках на третьому поверсі мешкав Гліб Максиміліанович Кржижанівський – відомий учений-енергетик, а також політичний та державний діяч. В ті ж роки тут проживав Микола Трохимович Черкунов – видатний педагог, географ, колекціонер ремісничих виробів з усіх куточків світу, мінералів, зразків флори і фауни. Його збірка мала більше 4 000 експонатів, її у своїх спогадах згадує Михайло Сергійович Грушевський, який спеціально відвідував оселю науковця.

На даний момент, окрім житлових квартир, частину будинку займають управління промислової політики та капітального будівництва, а також Український реставраційний центр.