смт Варва

Варва виникла на місці давньоруського міста Варина. На околицях Варви виявлені курганний могильник і городище часів Київської Русі. Вчені гадають, що городище яке має назву „Замкова гора” є залишком міста-фортеці Варина, поблизу якого 1079 році військо Володимира Мономаха розгромило багатотисячну половецьку орду. В період Київської Русі Варва була одним з опорних пунктів бойової лінії Переяславської землі.

Можна вважати, що Варин була першою назвою сучасної Варви.

Під час монголо-татарської навали на Русь Варву в 1239 році було зруйновано, але через деякий час вона відроджується. В 1356 році Варва увійшла до складу Великого Князівства Литовського. Багато лиха завдали їй напади кримських татар на чолі з Менглі I Гіреєм. У 1482 році орда спустошила Варву.

Після Люблінської Унії 1569 року землі по річці Удаю увійшли до складу Польщі. На початку XVII століття Варва була заново заселена втікачами з Правобережної України. В акті 1628 року вона названа „новосілим” поселенням. Згодом вона належала князям Вишневецьким. Зокрема Ярема Вишневецький заохочував переселення сюди жителів з правого берега Дніпра.

В ході визвольної війни українського народу 1648-1654 років Варва у 1649 році стала сотенним містечком в якому було дві сотні Прилуцького полку, в яких за реєстром 1654 року значилось 901 козак.

У листопаді 1658 року під Варвою відбулись запеклі бої московського війська під командуванням воєвод Г. Ромадановського й О. Трубецького та козацьких частин наказного гетьмана І. Безпалого проти військ гетьмана Івана Виговського. Протягом шести тижнів тривали запеклі бої під Пирятином, Лохвицею та Варвою. В містечку були оточені війська Ніжинського полковника Гуляницького, що допомагав Виговському. Бої закінчились повним розгромом московських військ і козаків І. Безпалого в Конотопській битві.

Після поразки шведів в битві під Полтавою 27 червня 1709 року за однією з версій саме біля Варви в Удаї були заховані скарби, награбовані шведами. Петровськими військами після битви була споряджена велика пошукова експедиція, яка перекопала всю околицю Варви, що виходить на Удай. Але марно - нічого не знайшли. З тих пір колись перекопана частина Варви називається Перекопівка.

За даними ревізії 1740 року у Варві на той час розвивались ремесла. Найбільш поширеними було ткацтво, виробництво збруї, ковальство. Понад 20 міщанських дворів володіли водяними млинами на Удаї. Свої вироби ремісники привозили на продаж до Лохвиці, Прилук, Ніжина, Батурина, Переяслава та інших міст.

У другій половині XVIII ст. Економічне життя Варви дещо пожвавилось. Тут було 477 дворів, налічувалося 2690 жителів, працювало 6 млинів, олійниця, крупорушка та 10 крамниць. Щонеділі влаштовувались торги, тричі на рік відбувались ярмарки. Частими гостями варвинських ярмарок були чумаки, які завозили сюди сіль, рибу.

У 1782 р. Варва у складі Чернігівського намісництва, з 1802 р. у складі Лохвицького повіту Полтавської губернії. У 1851 р. у Варві збудовано дерев'яну церкву Різдва Богородиці при ній – при ній церковну парафіяльну школу. На початку 20 ст. Працювала земська, і 2 церковнопарафіяльні школи, 2 початкових училища (1913), Варвинська народна бібліотека-читальна (1896).

6 жовтня 1920 року була утворена Варвинська Волость у складі Прилуцького повіту. На той час тут налічувалося близько 7 тисяч чоловік населення. В квітні 1923 року Варва стала районним центром Прилуцького округу. З 1966 року утворений Варвинський район.