Відповідь священика жінці, одержимій бісами

Шановна редакція! Пише вам пенсіонерка з Тобольська, вдова, у минулому — міністерський працівник харчової промисловості, з вищою освітою. Звертаюся до вас тому, що постійно читаю вашу православну рубрику. Те, що відбувається зі мною ось вже чотири роки, змушує мене просити вашої допомоги. У Тобольську, куди я приїхала з Уралу, у мене немає ні друзів, ні знайомих, а ті, до кого я зверталася, тільки примножили моє лихо. Порадьте, як мені вчинити, куди поїхати полікуватися, зняти порчу. Може ви би змогли надіслати молитву-оберіг і порадити, як вигнати всю бісівську нечисть з хати. За знаком зодіаку я — «овен» і «кабан», за характером добра, незлобива, усім допомагаю, чим можу, а от мені — ніхто! Дуже прошу Вас, дайте оголошення у вашій газеті, може хтоcь і відгукнеться, світ же не без добрих людей. Тепер я хочу розповісти вам те, що відбулося зі мною на старості років, коли я залишилася зовсім одна. Поховала маму, чоловіка, змінила місце проживання. Ось тут і розпочалися мої страждання. Перед від'їздом прийшла я на кладовище попрощатися з рідними і з мамою. Пофарбувала огорожу, хрести, привела все до ладу. Плачучи, поговорила з усіма, сказала, що їду, але, по можливості, буду навідуватися до них, не кину без догляду. А коли сіла в літак, вже на великій висоті почула за спинкою крісла голос, що покликав мене по імені. То був голос моєї мами, потім ще один жіночий і чоловічий. Ось так, утрьох, вони прибули зі мною в Тобольськ у 1993 році. Пізніше я довідалася, що ті двоє були мої бабуся і дідусь. Так і оселилися вони в мене, скрізь супроводжували мене в дорозі, підказували мені потрібні зупинки, попереджали про прихід кого-небудь із сусідів. Назвуть по імені, — значить чекай, хтось прийде зараз. Іноді пчихну, дідусь скаже: «Будь здорова». Або запитують, коли я щось шукаю: «Що шукаєш?» Скажу — підкажуть. Збираюся якось поверхом нижче, до кравчині, кажуть: «Не йди, немає вдома». І справді, піду — немає її. Стала їм вірити, чую їхні голоси навіть у церкві. А знаєте скільки їх у магазинах, у лазні, у сусідів? Куди не ввійдеш — їх повно, просто не всі їх бачать. Вони скрізь мене супроводжують, купаюся напіводягнена, вони завжди у ванні. І усе було б добре, якби не кусалися. Їм потрібна енергія людини, за рахунок якої вони живуть. Я прочитала про це в одній книжці, де говориться про злих духів, що вони «приходять по ночах, не шкодують ні старих, ні дітей. Особливо мучать домашніх тварин — кішок і собак, беруть енергію в них з лапок і носа. За всіма канонами природи, тривалість їхнього життя повинна коливатися в межах 40 днів, однак, на практиці, деякі більш великі екземпляри доживають до ста років, а іноді і більше. Взяти енергію з атмосфери вони не можуть — немає всмоктувальних механізмів, енергію вони просто крадуть у нас з вами». Думаю, що і небіжчики так само підживлюються нашою енергією, як і злі духи. Ось, наприклад, мама — уночі сяде завжди біля голови, починає куйовдити волосся і жалить, як бджола. Я їй кажу: «І довго ти будеш ось так мене мучити?» Вона відповіла: «А як же, усе життя». Крім того, я чую і бачу якихось привидів, ймовірно теж небіжчиків: чоловіки в коричневих плащах, у кашкетах на голові, руки завжди в кишенях. Стоять, ніг не видно. Жінки — у всьому білому. Буває, що на мить освітиться їхнє обличчя — бліде таке, і зникають за вікном, тільки їхні голоси чути. Якщо я куди-небудь йду, небіжчики супроводжують мене, а до них по дорозі приєднуються інші небіжчики, хоча в дорозі я завжди читаю багато молитов на відігнання. Усі вони потім проникають у мій дім і поселяються надовго. Мало того, що свої жалять, а тут і чужі роблять напади по вечорах. Усю спину зжалили. Жінки проколюють, як голкою, залишається на місці проколу немов слід від комара, а чоловіки — ті присмоктуються до спини, чи попереку, залишається коло, як від медичних банок. Іноді обіймуть, та так, що захоплює дух, думаєш: ось зараз серце зупиниться. А по ночах лізуть, як до жінки. Я вже не сплю в нічній сорочці з коротким рукавом і без панчіх. Ковдрою до шиї вкриваюсь і шпилькою біля підборіддя приколюю до нічної сорочки. Так вони її відколюють і пролазять на груди, та так ссуть, що подих зупиняється. А то і нижче спускаються, у панталони, скусають між ногами, так ще й зґвалтують, якщо я не покладу кляп-ганчірку. Часто кусають до крові п'яти. Спочатку я думала, що в мене під шкірою утворилися «шпори», але потім побачила, як вони своїми пазурами роблять поріз на п’ятці, а потім п'ють кров. Напевно це роблять біси. Я їх бачу чорними, з палаючими очима, іноді з рогами і хвостами. Ця погань постійно робить мені різні капості. Порвали мої чоботи, в сумці зламали замок-блискавку. Але цього мало, вони ще псують одяг: рвуть коміри або під пахвами, роблять дірки в панчохах, а крім того, псують їжу. Буває, зварю обід, бульйон золотистий, з підсмаженою морквиною, залишу остигати, так вони щось зроблять, і обід стає чорним і смердючим. Молоде бісеня Шурик умудрився мене один раз отруїти. Насипав тютюну до чаю, та ще щось у їжу. Почалася неймовірна блювота і печія. Тепер перестала готувати собі що-небудь на запас. Постійно ховають мій молитовник, шпильки для волосся, а найчастіше — ключі, коли знають, що я збираюся до церкви. У п'ятницю особливо шаленіють — нападають усі відразу, кусають і жалять до крові, а я тільки реву від болю, тому що вони ні святої води, ні молитов моїх не бояться. Знаєте, коли тоне потопаючий, він завжди хапається за соломину, от так і я, грішниця, — де не скажуть, що є знахар — туди і їду. Я побувала в багатьох селах Тобольська і Тюмені, але зцілення ніякого не одержала, навпаки, привозила із сіл чужих бісів і небіжчиків. Так, наприклад, в одному селі я зупинилася в будинку, де колись повісився чоловік. Виявилося, що я ночувала саме в тій кімнаті, де це сталося. За два дні до від'їзду я побачила його самого. Так він і прив’язався за мною. Це було два місяці тому назад. Тепер оселився в мене в домі, сказав, що звуть його Миколою. Це чоловік високого зросту, із блідим обличчям і злим характером. Каже: «Уб'ю!», — коли я починаю читати проти них молитви. З іншого місця приїхало і оселилося в мене молоде бісеня по імені Шурик. До речі, молоді біси і небіжчики, коли я їх запитую, імена свої говорять, а от старші... Запитаєш, відповідають: «А тобі навіщо?» Вони взагалі багато не говорять, скажуть 3-5 слів, але усе зрозумієш — про що говорять. Мені якось порадили звернутися до магометанського мулли. Я знайшла навіть трьох: татарського муллу, узбецького і киргизького. Звернулася я до них на своє горе — замість допомоги вони послали на мене ще і своїх дияволів, от і довіряй їм усім! Із себе зняли і послали на мене. Торік мене познайомили з однією молодою людиною, прадід якого був великим чаклуном. Я його просила: «Олексій, дай будь ласка мені молитву чи замовлювання проти бісів і небіжчиків, тобто «оберіг», якщо в тебе є, я віддячусь». Він приніс маленьку книжечку, з якої мені треба було виписати те, що він позначив. Два дні в мене просто не було часу для цього, а коли я відкрила шафу, то там книжечки вже не виявилося. Як завжди, я запитала своїх родичів-небіжчиків куди поділася книжечка. Але відповів мені незнайомий старечий голос: «Я взяв її». Спочатку я здригнулася, але потім запитала:
— Ти дід Олексія?
—Так.
— Віддай їй книжечку, — говорять йому мої небіжчички, а він:
— Мені вона самому потрібна. Отож, більше я цієї книжечки не бачила. Тоді поїхала я за Олексієм і сказала: «Забери і діда, і свою книгу». Але він відповів, що зробити цього не може, тому що він ще починаючий чаклун-самоучка. От і не знаю — куди мені ще поїхати за допомогою, та й боюся вже: обпеклася я на цих чаклунах, знахарках-самоучках і екстрасенсі. Тепер у мене живе «весела» компанія: Олексіїн дід-чаклун Микола, повішений — теж Микола, та ще бісеня Шурик з іншими бісами страшнішими. Знущаються вони наді мною, погрожують убити, порізати, а знаєте, їм же все під силу. Чимось гострим різали мені стегна до крові. А за те, що я їх жену щодня молитвою, так взагалі — хоч біжи з дому! Багато разів я ночувала в чужих, тому що вдома спати мені не дають. Найчастіше сплю в церкві. Люди ходять молитися, а я — спати на дальній лавці, у куточку де-небудь. Змучена ходжу, схудла так, що від 110 кг залишилося тільки 60 кг. Усю виссали, страшна стала за ці 4 роки. З колись красивої жінки перетворилася в бабу вже в 56 років. Усі ці біси і небіжчики в мене розмножилися, тобто все нові і нові приходять. Відкрию комору — вони, у шафі — вони, у ванні — вони, у передпокої — вони, у туалеті — вони, на кухні — вони. Сидять за холодильником і в холодильнику, холоду не бояться. Буває, відкриєш дверцята, а звідтіля голос, що кличе по імені, здригнешся, та й тільки. Усі вони супроводжують мене вдома по п'ятах, говорять: «Все одно уб'ємо». А за що? За те, що сплять у мене в ногах на постелі? Сморід від них страшенний, пахне, як від козлів (це від бісів), а від небіжчиків, часто, — формаліном. У їхній присутності я нічого не можу сказати — потім усе обертається проти мене, адже вони, як люди — усе бачать і чують, а до того ж вони злі і розпусні. Зверталася я за допомогою й до церкви, до священиків, але вони, дізнавшись що зі мною діється, сахалися від мене убік. Якось пішла я до причастя, так священик сам пішов, як тільки дійшла до мене черга, сказав: "Нечистий не дозволяє... А в мене сім’я. Їдь на відчитування" Поїхала я в жовтні 1994 року в Трійце-Сергіївську Лавру на «відчитування», лікувалася в ігумена Германа. У храмі до нього збирається більше ста чоловік приїжджих — усіляких калік, біснуватих та таких страшних, що тільки подивишся, так відразу і зійдеш з розуму. Один хрюкає, інший виє по-вовчому, третій б'ється об підлогу до крові, четвертий верещить несамовито, аж мороз йде по шкірі, п'ятий сміється по-дурному, шостий мявкає і гавкає. Я була три сеанси, але більше не витримала. Благо — поруч джерело преподобного Сергія Радонежського. Вранці, у холоднечу, у 4 годині ранку ходила до джерела купатися. Обіллєшся водою, спочатку думаєш — серце зупиниться від холоднечі і льодяної води, а потім тіло наливається таким теплом і жаром, що блаженство настає. Але зцілення я так і не одержала. З церкви приходжу спустошена, тому що там, де продають свічі, щось шепочуть, подаючи їх, і коли дають просфорку — теж шепочуть і навіть услід шепочуть. Ні, ні, не подумайте, що я вигадую, усе, про що я написала, — щира правда. Коли я кроплю квартиру святою водою, біси кричать: «Не підходь!» Вибивають банку з рук, гасять свічу, штовхають, плюють в очі. Я і сама святою водою бризкаюся, і «Господи помилуй» 40 разів читаю, але не завжди допомагає. А коли читаю молитви «Живий у помочі Всевишнього» і «Нехай воскресне Бог», біси кричать: «Не вірте їй, вона бреше, не допоможе їй, вона наша!» Коли я запалюю ладан, вони стають ще зліші, кричать: «Не підходь, уб'ємо!»
Ходила я ворожити на воду, щоб довідатися — від чого в мене цей непотріб, та все без толку. Залишилася я, як піщинка в морі, сама-самісінька, ні друзів, ні подруг у цьому місті немає. От і вирішила вам написати, може хтось і відгукнеться на мій лист, надішлють адресу чаклуна, віщуна чи досвідченої знахарки, яка могла б зняти з мене порчу, дати «оберіг» від нечистої сили. Сподіваюся на добрих людей, що надішлють мені замовлювання, молитви й обереги, а я в боргу не залишуся. Прошу надрукувати мій лист у газеті. Христом Богом молю, мої дорогі люди, допоможіть, прошу вас! З повагою ,
Валентина Олексіївна С.



ВІДПОВІДЬ ПРАВОСЛАВНОГО СВЯЩЕНИКА

Шановна Валентино Олексіївно!

Один із співробітників редакції звернувся до мене, як до священика, із проханням відповісти на Ваш лист, розуміючи, що для цього необхідні специфічні знання і досвід, якими, як правило, миряни не володіють. Читаючи моторошний опис демонічного впливу на Вас, приходить у голову думка, що Ви ще в цьому, тимчасовому, житті виявилися в пеклі кромішньому. Тепер Ви ясно можете уявити собі, що очікує душу, коли вона розлучиться з тілом. Ці істоти духовного світу, що одержали владу над Вами зараз, будуть неподільно володіти душею після смерті, і сьогоднішні їхні знущання здадуться безневинною забавою, у порівнянні з тим, що Вас очікує після того, як душа покине мертве тіло. Імовірно, Ви тепер добре знаєте, що на відміну від тіла, котре рано чи пізно припинить своє існування, душа не зникає, тому що створена Богом для вічного життя. А ось для якого життя — це ми вибираємо самі. Перед нами дві дороги, дві реальності: пекло чи рай, третього, як кажуть, не дано. Часу для того, щоб зробити вибір, Господь кожному дає достатньо — це час нашого життя. Причому дуже часто нам надається, по милосердю Божому, можливість виправити помилки нашого життя, загладити їх покаянням, виправленням і добрими справами, тому що судити про наш вибір Господь буде тільки по наших ділах і душевних якостях. Якщо діла наші гріховні, а душі брудні, — значить ми вибрали дорогу у вічну муку і, навпаки, якщо намагалися жити по заповідях Божих, падаючи, вставали, очищалися від бруду покаянням і сповіданням своїх гріхів, то це буде вказівкою на те, що ми вибрали шлях спасіння. Таким чином, як Ви, напевно, вже зрозуміли, Суд Божий тільки підтверджує, закріплює і реалізує той вибір, на який ми самі вказали своїми ділами в цьому житті. На жаль, варто визнати, що до цього дня Ви йшли прямою дорогою до вічних мук, початок яким покладено вже зараз, тому що демони одержують таку владу, яку мають над Вами, тільки над тими людьми, душі яких потопають у гріхах. Вибачте, що говорю настільки відверто, але повірте, я не збираюся Вас звинувачувати. Однак, якщо лікар хоче допомогти хворому, він спочатку повинен поставити правильний діагноз, інакше можна нашкодити, а не вилікувати. Отже, проаналізуємо, що ж відбувається? Протягом останніх 4-х років Ви піддаєтеся дуже сильному нападу демонів, яких, не бачачи, чуєте, або не тільки чуєте і бачите, але й відчуваєте сморідний запах, що від них виходить. Демони, чи інакше — біси, злі духи, пропащі ангели, дияволи (це все синоніми) розмовляють з Вами, чи сваряться, іноді повідомляють те, про що Ви ще не знаєте, попереджають чи залякують. Ви навіть розрізняєте голоси: чоловічі і жіночі. Крім того, вони впливають на Вас фізично: коли колють, ніби жалом, — залишаються сліди, немов від укусу комара, коли дряпають пазурами — залишаються порізи, що кровоточать, ніби Вас різали бритвою, коли стискають - здається «серце вистрибне», якщо присмоктуються до спини чи попереку, то, як Ви пишете, залишається слід, немов від медичних банок. Судячи з вашого листа, вид у них буває різний: два біси, що носять одне ім'я — Микола, і молоде бісеня Шурик, — являються Вам у людському вигляді, видаючи себе за померлих людей. Ви навіть розрізняєте їх за віком: Микола-чаклун виглядає старим, інший Микола, самогубець-повішеник, має вигляд людини середнього віку, а Шурик — ще зовсім юнак. Інших бісів Ви бачите, цитую листа, — «чорними, з палаючими очима, іноді з рогами і хвостами». Крім впливу на Вас, вони, як Ви відзначили, мають вплив і на предмети матеріального світу: псують тільки що зварений Вами суп, який стає чорним і смердючим, рвуть на клаптики речі, котрі Ви носите, ховають ключі і багато чого іншого, що в наш час називається німецьким словом «полтергейст». Усе це мені неодноразово доводилося зустрічати в духовній практиці, так само як загальновідомі і досить часті в наш час факти зґвалтування бісами жінок, подібно до того, що відбувається з Вами. Деякі з жінок розповідали навіть, що біси проробляли це з ними не тільки вдома, у ліжку, поруч зі сплячим чоловіком, але навіть на роботі чи в транспорті. Усі вони, по милості Божій, згодом цілком звільнилися від цього жахливого насильства після того, як їм були вказані причини, які дозволили бісам отримати над ними таку владу, а головне, звичайно, завдяки тому, що вони зі щирою довірою прийняли і виконали всі настанови, дані їм священиком. Але треба відмітити, що Ваша «хвороба» відноситься до розряду тих «захворювань», що неможливо зцілити без допомоги, головним чином, самого хворого. Священик у цьому випадку може тільки керувати, навчити і підказати, все інше робить (чи не робить, якщо не хоче, — це його воля) сам хворий. Тепер, коли ми розібрали симптоми хвороби, перейдемо до пояснення причин її виникнення. Нам потрібно з'ясувати, чому біси одержують владу над людиною й у яких випадках їхній вплив стає настільки активним, що відчувається всіма органами фізичних почуттів.

* * *

По-перше, потрібно відмітити, що демони «працюють» над кожною людиною, що живе на землі, над кожною душею. Їхня основна мета: змусити людей порушувати закони, дані Творцем, тобто робити гріхи, що опоганюють душу і роблять її недостойною милості і допомоги Божої, щоб, зрештою, на Суді Божому душа була відкинута Творцем. Основним способом їхнього впливу є нав'язування своїх думок у свідомість людини під видом його власних. Ці думки більшістю людей дійсно приймаються як свої, тому що тільки духовно досвідчені християни уміють відрізнити думки, викликані ззовні демонами, від власних. Таким чином, людина, непомітно для себе виконуючи волю демонів, і після смерті власного тіла виявиться в повній владі тих, кого слухалася в цьому короткому земному житті, хоча голос совісті і підказував їй, що вона робить гріх. В міру нагромадження гріхів, людина все більше і більше позбавляється Божественної сили — благодаті Божої, яка захищає її, а чим менше в людині благодаті, тим активніше на неї можуть впливати демони, для яких вона є перешкодою. І от, нарешті, у житті людини-грішника настає момент, коли його гріхи майже цілком відвернули від нього Божественну благодать. Перешкода майже зруйнована, тепер демони мають можливість відкритого насильницького впливу не тільки на душу людини (на його думки і почуття), але і на тіло. Тепер, сподіваюся, Ви розумієте, що причиною всього, що відбувається з Вами, є тільки Ваші власні гріхи, за які Бог позбавив Вас Своєї благодаті. Те, що Ви самі думаєте про себе, начебто Ви гарна, добра людина, як це видно з вашого листа, ні в якій мірі не може бути взяте до уваги Судом Божим, тому що в Бога зовсім не ті критерії оцінки особистості, якими користувалися Ви, оцінюючи себе. Людина, яка не жила по заповідях Божих, навіть якщо і визнавала Його буття, сама того не усвідомлюючи, йшла проти Бога, тому що не бажала слухатися волі Божої, а значить не бажала і спасіння своєї душі для вічного життя. Варто тепер сказати кілька слів і про демонів, оскільки у Вас, незважаючи на прочитану книгу ігумена Марка «Злі духи...», створилося все-таки багато в чому неправильне уявлення про них. Ви пишете, що прочитали в іншій якійсь книзі (назва не вказана), начебто «злі духи живуть у межах 40 днів, однак більш крупніші екземпляри доживають до ста років і більше». Це абсолютно неправильна думка. Хочу Вас попередити, що ні в якому разі не можна довіряти книгам, які беруться тлумачити про духовні питання, не ґрунтуючись цілком на знаннях, відкритих нам Богом, і які зберігаються неспотвореними тільки у вченні Православної Церкви. Священне Писання і Священні Перекази Церкви говорять нам, що демони — це колишні Ангели Божі, які за свою гордість і супротив Богові були цілком позбавлені Його благодаті і скинуті в нижчі сфери духовного світу. Ці духовні істоти були створені спочатку Богом, як і всі інші Ангели, абсолютно добрими, світлими, розумними і вічними. Подібно до того, як розумна, самоусвідомлююча людська особистість іменується душею, так і розумна ангельська особистість може бути умовно названа душею ангельською. Тільки душа ангела, на відміну від душі людської, ніколи не мала грубої матеріальної оболонки, тобто фізичного тіла. Але і людська душа, залишаючи своє тіло в момент його смерті, буде аж до остаточного Суду Божого існувати без нього, подібно душі ангельській. І ті, і інші душі: ангельські і людські (які покинули своє тіло) живуть у духовному світі, який ніби паралельний нашому матеріальному світові і невидимо пронизує його, подібно різним енергетичним полям. Коли частина ангелів, загордившись, відкинула свого Творця, то і Він, відповідно, так само відкинув їх, позбавивши Своєї Благодаті. Але навіть ставши злими духами, вони не втратили ні розуму, ні пам'яті, ні тих великих здібностей і можливостей, якими вони володіли ще будучи ангелами. З цього часу їхня ненависть спрямована не тільки на свого Творця, але і на людину — найвище зі всіх творінь видимого, тобто матеріального світу.
Демони добре знають, що за планом Творця, із усіх душ людських, які коли-небудь жили на землі, Бог обере кращі, щоб дарувати їм вічну радість буття, якого самі демони позбавилися за гріх противлення Богу. Знають вони також і те, що після закінчення відбору, що триває вже кілька тисяч років, наступить день останнього і Страшного Суду, коли відібрані за всі ці віки люди ввійдуть у життя вічне, а вони, демони, будуть приречені на нескінченні страждання. Палаючи ненавистю до Бога, але, не маючи ніякої можливості Йому помститися, демони виливають свою злість на улюблене творіння Боже — людину, намагаючись відірвати її від Бога, налаштувати проти Творця, змусити порушувати заповіді Божі, щоб обплутана тенетами гріха людина теж була б відкинута Богом на Страшному Суді, як і вони. Ці злісні істоти втішають себе думкою, що там, у пеклі, будуть мучитися не самі; більше того, у них буде і якась розвага — мучити тих, хто ще в цьому житті підкорявся їм, роблячи гріхи порушенням законів Божих, тому що у демонів немає більшої радості, чим зловтіха і більшої насолоди, чим мучити і бачити муки інших. Намагаючись налаштувати людину проти Творця, пропащі ангели намагаються підкорити собі думки, почуття і волю людини. Поступово вони привчають людей думати і бажати тільки всього гріховного, роблячи їх подібними до себе. Насолоджуючись своєю владою над розумом і волею людини, демони прагнуть до ще більшого — до оволодіння також і тілом людини. Це стає можливим, коли благодать Божа залишає грішника. Тепер демони можуть ввійти в його тіло і безроздільно керувати ним, як власним автомобілем. Немає такого злочину і злодіяння, яке не міг би зробити такий людино-демон. Усі злочинці, що коли-небудь здійснювали криваві злодіяння в історії людства, були саме такими «нелюдами». У наш час їх називають «зомбі». Тепер, сподіваюся, Ви зрозуміли, що демони — істоти духовні, безтілесні і вічні. Вони мають такий же поділ на чини, тобто ієрархію, яку мали ще під час перебування ангелами Божими, а також зберігають величезні можливості впливу як на оточуючу нас матеріальну природу, так і на людину. Говорити знайомим голосом близької людини (наприклад, мами), приймати вигляд добре відомого чоловіка чи жінки, переміщати предмети в просторі для них не складає ніяких труднощів. Крім того, біси дуже часто розподіляють між собою ролі, щоб легше було вводити людей в оману: одні з них відіграють роль «добрих», а інші — злих духів, іноді розігруючи навіть сцени боротьби за душу людини, у якій «добрі», звичайно, перемагають, чим викликають до себе повну довіру обманутої ними людини.


* * *

У Вас, можливо, виникне питання: чому Бог допускає, щоб демони, впливаючи на людей, обплутували їхні душі тенетами гріха і затягували, зрештою, у нескінченні пекельні муки? Уся справа в тому, що й Ангели (у тому числі пропащі), і душі людські володіють дарованою від Бога всім розумним істотам видимого і невидимого світу волею, тобто можливістю особистим вольовим рішенням вибирати між добром і злом. Цю волю Господь не віднімає ніколи. Йому угодно, щоб люди довели свою прихильність до добра і любов до свого Творця. Довести це можна тільки у свідомій боротьбі зі злом, тільки свідомим відкиданням гріха, тільки боротьбою проти навіювань демонів, якими б звабними вони не здавалися. Звичайно, перемогти в боротьбі проти пропащих ангелів людина не може, оскільки супротивник має куди більші можливості і здібності, ніж вона. Але те, що неможливо людині, можливо з допомогою Божою (порівн. Мт. 19, 25-26). Для того, щоб врятувати людство від гріха і влади диявола, Творець Сам прийшов на землю, жив серед людей, зробив Свій спокутуваний подвиг, дарував вчення про спасіння і заснував Свою Церкву, якій доручив провадити по шляху до вічного життя тих, хто бажає врятуватися. До цього дня, незважаючи ні на які гоніння, Церква Христова продовжує виконувати свою рятівну місію, оскільки тільки їй дані ті благодатні таїнства, якими розриваються тенета гріха, що обплутують душі людей. Найголовнішими з них є: хрещення, сповідь і причастя Тілом і Кров’ю Господа Ісуса Христа, тобто Євхаристія. Але, повторюю, врятуватися від гріха і влади диявола можуть тільки ті, хто в поті чола свого борються і працюють над своїм порятунком, тому що Бог ледарям не допомагає, але бажає, щоб людина і сама потрудилася над власним спасінням. Але для того, щоб спастися, необхідно чітко собі уявити, по-перше, яка бажана кінцева мета і, по-друге, хто чи що може заважати її досягненню. Тоді тільки і стане зрозуміло — від кого і від чого потрібно рятуватися, які існують засоби для боротьби і якою силою, якою стратегією і тактикою володіє ворог, що стає на заваді нашому спасінню. З усього, що було сказано вище, думаю, Ви зрозуміли, що все людство на прийдешньому Суді Божому буде розділене на дві нерівних частини: ті, котрі в боротьбі з гріхом довели свою любов до добра виконанням заповідей Божих — ввійдуть у нескінченно радісне Вічне Життя, а всі інші, котрих, на жаль, більшість, — разом з демонами вкинуті будуть у нескінченні муки пекла, де вічне життя стане не радістю, а прокляттям. Але, як Ви пам'ятаєте, цей вибір роблять люди самі, вказуючи на нього ділами свого життя і якостями своїх душ. Таким чином, позитивною кінцевою метою земного буття є таке якісне перетворення душі, яке дозволить Творцю включити нас у число Своїх обранців. З усього цього випливає простий і зрозумілий висновок: для того, щоб бути в числі обраних Богом, необхідна постійна боротьба з гріхом за чистоту своєї душі, життя по заповідях Божих і війна з демонами, що тягнуть наші думки і почуття до гріха. Яким же методом досягається преображення душі? Це метод накопичення Божественної БЛАГОДАТІ, що в міру свого нагромадження в душі і тілі людини, немов божественний вогонь, спалює їхні гріховні якості і просвітлює розум душі — її духовні очі. Але Свою БЛАГОДАТЬ Бог подає людині тільки в міру її власних зусиль, що полягають у роботі людини над собою. Методи роботи — це, в першу чергу, збагачення себе наукою Христовою, а також молитва, піст, добрі справи, стримування від гріховних справ і думок, покаяння, св. Причастя і постійна увага до всього, що відбувається у внутрішньому світі власної душі. Нам варто безперестанку піклуватися про викорінювання в собі таких пороків, як гординя, марнославство, самолюбство, егоїзм, зарозумілість, звеличування, презирство до ближніх, заздрість, хитрість, злість, дратівливість, осуд, наклеп, образливість, жадібність, сріблолюбство, схильність до злодійства, обжерливість, улесливість, блуд (хтивість), кокетство, непристойна (зваблива) поведінка, лихослів'я, марнослів'я, пристрасть до насолод, ледарство і безділля, лінь і жалісливість до себе. Це — велика і складна робота, що триває багато років, а іноді — усе життя. От у чому криється сенс спасіння.

* * *

З ворогами нашого спасіння Ви, як ніхто інший, тепер добре знайомі завдяки особистому досвіду. Якими силами і можливостями вони володіють Ви знаєте, напевно, краще за інших. Повинен до цього додати лише те, що демони нещадні, жорстокі і дуже хитрі. Вас, наприклад, вони обманюють тим, що видають себе за родичів, прекрасно імітуючи добре знайомий голос мами, а також бабусі і діда. Обоє Миколи — зовсім не душі померлих людей, як вони Вам назвалися, а все ті ж демони, що вільно можуть приймати будь-який вигляд, говорити будь-яким голосом. Багатовіковий досвід і знання, нагромаджені в Православній Церкві, говорять про те, що після смерті тіла душа людини не має більше контактів з нашим грубо-матеріальним, видимим світом. Вона перебуває в тих сферах духовного світу, куди Господь визначить її в результаті власного суду, що, як правило, відбувається на 40-й день після смерті тіла. Найрідкісніші випадки явлення душ померлих розглядаються як виключення з правила, як особливе дійство Промислу Божого з метою напоумлення ще живучих. Вони абсолютно виключають подібні жарти чи капості, якими щедро нагороджують Вас Ваші «небіжчики». Ще один пересічний бесівський обман полягає в тому, що їм вдалося переконати Вас, начебто Ви «чуєте», як у церкві чаклують, щось шепотять, продаючи Вам свічку чи проскуру. Демонам дуже важливо вселити людям недовіру до всього церковного. Їм краще, ніж комусь було відомо, що звільнитися від їхнього впливу можна тільки за допомогою церковних таїнств, тому Вам впроваджують у свідомість звуки, що нагадують шепіт. Ви ж, по недосвідченості, вірите цим старим ошуканцям, що мають колосальний досвід ловлення душ людських у свої сіті, оскільки цей досвід зберігається в їхній феноменальній пам'яті протягом тисячоліть. Це від них-то нам і потрібно рятуватися! А ще — від своїх дурних, гріховних звичок, від страшного духовного неуцтва і безграмотності, від неправильних, помилкових поглядів на життя, на події, що відбуваються в ньому, на те — що в житті є головним, а що — другорядним, для чого існує Церква, чи потрібні людині молитва і піст. Візьмемо лише один приклад: багато людей вважали і вважають, що головне в житті — фізичне здоров'я, матеріальне і сімейне благополуччя. Про порятунок душі, про боротьбу з гріхом вони і не думають. У кращому випадку їхня турбота про свою душу зводиться до походу до церкви, де вони ставлять кілька свічок, кидають трохи дріб'язку на церковну тацю і з почуттям виконаного обов'язку йдуть геть, толком не розуміючи, навіщо потрібно все це. Таке неправильне відношення до життя, нерозуміння його змісту є для багатьох людей причиною загибелі їхніх душ, тому що час свого життя вони витрачають на другорядні, а іноді і зовсім непотрібні речі. Наслідки такої підміни головного другорядним воістину катастрофічні і непоправні, їхнє природне завершення — вічні муки пекла. Варто відмітити, що багато в чому Ви страждаєте через подібні неправильні поняття і уявлення. От, наприклад, у надії позбутися від бісівського насильства, Ви шукали всіляких знахарок, — цитую Ваш лист: «Я побувала в багатьох селах Тобольська і Тюмені, але зцілення ніякого не одержала, навпаки, привозила із сіл хвіст чужих бісів і небіжчиків». В іншому місці пишете: «Обпеклася я на цих знахарках-самоучках і екстрасенсі», але, проте, як тільки Вам запропонували звернутися до магометанського мулли, Ви не полінувалися знайти навіть трьох — татарського, узбецького і киргизького. А далі скаржитеся: «Звернулася я до них на своє горе — замість допомоги вони наслали на мене ще і своїх дияволів, от і довіряй їм усім!». Здається, тепер, коли Ви так обпеклися, можна бути і розумнішою. Але ні! Ви вирішили звернутися до чаклунки: «ходила ворожити на воду, щоб дізнатися — від чого в мене ця погань». І знову ніякої користі. Але, незважаючи на всі ці марні спроби позбутися бісів, незважаючи на явну шкоду, що приносили подібні відвідування, Ви все одно просите в листі (яке потьмарення розуму!) надіслати «адресу чаклуна, ворожбита чи досвідченої знахарки, яка могла б зняти з мене вроки, дати «оберіг» від нечистої сили. Сподіваюся на добрих людей, що надішлють мені заговори, молитви й обереги, а я в боргу не залишуся». Читаючи ці рядки, мимоволі приходять на розум слова: вчення - світло, а невчення— пітьма. І дійсно так! Хто не ходить у світлі правдивого вчення, даного людям Самим Богом, Ісусом Христом, той у пітьмі ходить і спотикається, і гине, падаючи в яму. Якби Ви, шановна Валентино Олексіївно, хоча б половину тих сил і засобів, що витратили на пошуки різних чаклунів і знахарок, використовували на пошуки доброго пастиря, справжнього священика Божого, якби спробували довідатися глибше і точніше — що рекомендує Церква Божа робити в подібних випадках і яка причина Ваших нещасть, я впевнений, що Ви б давно уже встали на правильний шлях. Усе лихо - у Вашій духовній темряві, у незнанні того, що всі чаклуни, знахарки, екстрасенси, укладачі гороскопів (астрологи), усі представники інших релігій (тобто, не християнства) ніякого відношення до Бога не мають, навіть якщо стверджують, що вірують у Бога. Якщо ці люди і мають якусь силу, то Ви повинні би знати, що це — демонічна сила, котру дають своїм служителям ангели сатани. Якщо вони іноді зцілюють, то хвороба через якийсь час повертається знову, причому в гіршому вигляді, якщо ж вона не повертається, то відбувається пошкодження душі, але головне — у всіх цих випадках у людину, з їх допомогою, входять демони. Причина цілком зрозуміла: люди звертаються за зціленням не до Бога, а до ворогів Божих. Цілком природно, що і Господь віднімає від них Свою благодать, а значить вони залишаються беззахисними перед лицем демонів, і ті вільно входять (ініціюються) у них через своїх служителів. Варто сказати і про іншу Вашу помилку, що стосується всіляких заговорів, нецерковних «молитов», оберегів, талісманів та ін.. Усі спроби cкористатися подібними засобами для відбиття бісівських нападів — не більше, ніж самообман, оскільки ці засоби виходять від самих шанувальників сатани. Вам вони не допомогли, але проте Ви продовжуєте їх шукати знову і знову. Точно такі ж наївні спроби деяких людей зняти «вроки» за допомогою «білої магії», оскільки ця назва придумана тільки з метою обману простаків. Насправді ж ніякої різниці між «чорною» і «білою» магією не існує, тому що магія, як така, — це наука спілкування зі світом нечистих духів, тобто з демонами. Саме за допомогою демонів і здійснюють усі свої дії і «чорні», і «білі» маги, що здавна називаються чаклунами, відьмами, чарівниками, а також ворогами Бога і людей. Ще одна Ваша помилка полягає в тому, що на підставі, можливо, свого досвіду Ви розділяєте людей на 4 групи по степені чутливості до впливу демонів. Деякі з них явно відчувають цей вплив, бачать і чують демонів, а інші — взагалі нічого не відчувають. Правдива причина подібних явищ полягає аж ніяк не в природних якостях людини, не в її чутливості, а в рівні її гріховності. Чим більше грішна людина, — тим менше в ній залишається благодаті Божої, а це значить, що вона буде менше захищена від впливу демонів, котрі, звичайно, неодмінно відразу цим скористаються. Контактувати з істотами духовного світу, що незримо є присутніми навколо нас, пронизуючи собою весь всесвіт, людині можливо лише в тому випадку, якщо по своїх духовних якостях вона наближається до жителів тих чи інших сфер цього невидимого для більшості людей духовного простору. Люди, що досягали, завдяки багаторічній роботі над очищенням своєї душі від гріхів, високого рівня чистоти помислів, слів і справ, ставали здатними входити в контакт зі світом світлих ангельських духів. Більш того, їх удостоював Своїм відвідуванням Сам Господь Ісус Христос і Його Пречиста Мати — Богородиця Марія. Такими були, наприклад, преподобні Сергій Радонежський, Серафим Саровський, Олександр Свирський і безліч інших як прославлених, так і не прославлених Церквою святих. Навпаки, ті, котрі опоганюють свої тіла і душі гріховними справами, словами і помислами, уподібнюються по своїх якостях гріхолюбивим і безблагодатним падшим духам, тобто демонам, а тому стають доступні для впливу цих мешканців нижчих сфер духовного світу. Звичайно, бувають виключення, коли Сам Господь, бажаючи напоумити людину, відкриває їй можливість контакту з духовним світом, але це трапляється не часто: один, чи кілька разів у житті. Однак у наш час, як Ви можливо чули і читали в пресі, безліч людей у тій чи іншій формі контактують з розумними істотами невидимого духовного світу. Одні називають їх космічним розумом, інші — ангелами, чи богом, треті — інопланетянами, а дехто — просто домовиками і барабашками. Але нам потрібно знати абсолютно точно, що всі ці істоти і «голоси», якими б вони не називали себе іменами — ніщо інше, як тільки падші духи, що різними способами намагаються завоювати довіру людей, щоб потім опанувати їх розумом, волею і тілом. У своїй духовній практиці мені не раз приходилося зустрічати тих, хто має безпосередній контакт із «Ісусом Христом» і «Богородицею», котрі після багаторазового прочитання формули зречення від сатани перетворювалися, на очах здивованих контактерів, у демонів без усякого