Троїцький собор

Недалеко від сучасного Троїцького собору поміщик Михайло Лаврентійович і племінник його Павло Михайлович Линтварьові у 1827 році звели кам'яну двопрестольну церкву. На початку ХХ століття Павло Іванович Харитоненко вирішив розширити приміщення церкви, для підготовки проекту, Харитоненко звернувся до московського архітектора Олексія Вікторовича Щусева, який в силу зайнятості не зміг займатися проектуванням собору, таким чином храм проектував і будував сумської архітектор - інженер Г. Д. Шольц.

6 травня 1901 року відбулося закладання Троїцького собору. На будівництво Троїцького собору П. І. Харитоненко витратив приблизно півмільйона рублів. У 1905 році роботи були припинені, тому що Харитоненко опинився на межі банкрутства у зв'язку з загальною економічною кризою в Росії. Однак, незабаром становище покращилося і Харитоненко зміг продовжити будівництво. Мріючи повторити диво Володимирського собору в Києві, Павло Іванович звертається до відомого художника - Михайла Нестерова, з яким був досить добре знайомий, і замовляє йому образи для іконостасу собору. Шість чудових образів - Христос, Богоматір, Трійця, Нікола, архангели Гавриїл і Михайло, - над якими працював художник протягом 1913-1914 років, належать до кращого, що було зроблено Нестеровим в області церковного живопису. В інтер'єрі храму живопис виконував московський художник Н. Нівінскій. Пізніше, в 1914-1915 роках над вітражем «Трійця» працював петербурзький художник К. Петров-Водкін. Величний мармуровий іконостас загинув під час війни, коли його транспортували на кораблі з Італії. На заводі братів Самгіних в Москві були виготовлені 12 дзвонів.

26 вересня 1914 року мало відбутися свячення собору, однак воно було перенесене через смерть мецената церкви П. І. Харитоненка, а пізніше вже так і не відбулося, бо Російська Імперія сильно зав'язла в Першій світовій війні і владі вже було не до духовних святинь.

1976 року почалося реставрування Троїцького храму, яке закінчилося 1988 року. Під час реставрації було встановлено орган, а сама церква представляла з себе музей. 1996 року більшу частину собору передали парафіянам, але в храмі ще залишався орган, який у 2007—2008 роках перенесли до Сумської філармонії.