Вознесенська церква

Перша вознесенська церква в Лебедині була збудована в 1692 році за валом на розі вулиць Ковальської і Коновальської. Площа під забудовою — 590 кв. сажнів. В 1814 році вона була вже «старая, но крепка, крыша на ней обветшалая, также й ограда ветхая, а колокольня новая». Як видно з листа прихожан в Святійший Синод (1840 р.), церква на цей час була вже «ветхая... за старостию лет, наклонилась к южной стороне». Метрики її розпочинались 1742 роком. З документа 1701 року відомий священик Вознесенської церкви — Прокопій. Найстарішою книгою в храмі було Євангеліє, надруковане Лаврською друкарнею в 1712 році.

В архівах збереглося прохання прихожан від 1840 року про допомогу в будівництві церкви, з якого ми дізнаємось, що для будівництва нового храму лебединці «устроили кирпичный завод, выделали на оном до двухсот тысяч кирпичей, приуготовили часть дерева й собрали более трех тысяч рублей суммы..».

Кредитний білет на чотири тисячі карбованців на будівництво нової кам'яної церкви пожертвував поміщик майор Панас Джунковський, казенні селяни міста віддали на утримання 13 десятин сінокосів і «бращение оброчны денег на означенную Стройку».

Із документів Главного управляющего путями сообщения й публичных домов відомо, що «Государь-Император по всеподданейшему докладу... Высочайше соизволил утвердить проект и постройку в г. Лебедине Харьковской губернии церкви во имя Вознесения Господня». Було приписано Святі Дари, ікони та все церковне майно із Вознесенської церкви перенести в церкву Іллі, а Вознесенську розібрать. «Престол ея сжечь й пепел онаго повергнуть в текущую реку, а дерево этой церкви употребить по выжегу кирпича для новой церкви, само же место, которое занимала сия церковь и ее погост обнесть поприлично забором оградив особо предпрестольное место прочным деревом или каменем».

На церковній брамі нині існуючої Вознесенської церкви кованими цифрами зазначений рік побудови і освячення — 1858. Ця дата підтверджується ще двома чинниками. Перший: в 1855 році прихожани просили казну допомогти фінансами, щоб швидше закінчити будівництво. Було виділено 6 тисяч карбованців сріблом. Другий: в 1857 році Філарет видав свою знамениту працю «Историко-статистическое описание Харьковской епархии». В рік виходу книги нова Вознесенська церква ще не діяла і автор зазначив, що її приход був приписаний до церкви Іллі.

В 20-ті роки священиком у церкві був магістр філософії Костянтин Олександрович Смірнов. Пізніше його репресували і він загинув у таборах Гулагу.

В 1921-24 роках регентом церкви був Григорій Автономович Руденко — людина і патріотична, і всебічно обдарована. Його зусиллями був створений Чисельний, до 60 чоловік, церковний хор.

На початку тридцятих років службу в церкві вели благочинний Василь Васильович Лихницький та П. С. Григорович. До Вознесенського приходу були приписані сільські населені пункти — Корчамка, Гудимізка, Радчуки, Веприцький та ін.

Під час комуністистичного наступу на православ'я церква Вознесіння була перетворена на комору. В 1932-33 роках під час голодомору в ній зберігалось відібране в населення зерно.

На щастя, в храмі збереглись ікони, писані видатним художником Харкова І. Святенком та місцевим іконописцем Іваном Михайловичем Санжеревським.