Сайт поселка Коропец

Селище міського типу  Коропець розташоване на схилах Дністровського каньйону. Звичайно, що назва населеного пункту з коропами, які водилися в Дністрі та інших дрібних річках – його притоках. Коропів зображено і на теперішньому гербі містечка. Статус с.м.т. Коропцю надано в 1984 р.

В околицях Коропця знайдено сліди проживання в прадавні часи. Поблизу костелу було виявлено поселення трипільської цивілізації. Тут було знайдено уламки глиняного посуду цієї культури.

Перша письмова згадка про Коропець датується 1421 р. Тоді король Польщі Владислав ІІ Ягайло дав розпорядження побудувати тут костел. Цей факт свідчить про те, що на той момент Коропець мав би бути чималим поселенням, якщо потребував побудову костелу. Вже за 6 років йому було надано міські права. Деякий час містечко перебувало у власності відомої родини Бучацьких, пізніше ними володіли Кирдеї та Колі.

Оскільки Коропець в середині XV ст. був чималим містечком, тому був центром повіту Руського воєводства. Пізніше Коропецький повіт ліквідували, а 11 місцевостей які до нього  входили до нього, розприділили між Галицьким і Коломийським повітами.

Подільсько-прикарпатське пограниччя зазнавало нападів татар, які завдавали краю великих руйнувань, збитків і жертв. Особливо важкими для Коропця були 1607 р. і 1672 рр., коли ординці повністю руйнували містечко.

Саме в цей час Коропець втрачає свій міський  статус і фігурує в деяких джерелах під означенням «село». Попри це все ж в ньому працювало до десятка ремісників, існувало 2 млини. Також тут були купці. Однак на той час вони перебували не в найкращому стані. Тутешні купці їдучи на Волинь мусили сплачувати великі податки в Кременці.

До кінця ХІХ ст. Коропець розвивався як  ремісничий і торгівельний центр Поділля. Впродовж цих століть змінювалися декілька разів дідичі, тобто, власники містечка. Декілька разів Коропець зазнавав епідемій холер та різноманітних природних катаклізмів.

В період існування міжвоєнної Речі Посполитої Коропець набуває рис невеликого, але затишного і досить непогано розвиненого містечка. Українці мали тут молочарню, до якої звозили молоко для переробки на масло та іншу продукцію жителі усіх довколишніх сіл. В руках місцевого єврейства була торгівля та дрібні ремісничі майстерні.

За радянських часів Коропець був типовим селищем, де працювали дрібні промислові підприємства. Тоді ж було приєднано до селища хутори Діброву та Додатки. Невирішеною проблемою для Коропця були і лишаються повені. Містечко їх зазнавало декілька разів в ХХ-ХХІ ст.

Ще на початку ХІХ ст. в Коропці було споруджено гарний двохповерховий палац з двоми бічними оноповерховими крилами представиками родини Масловських.  В 1893-1905 рр. палац перебудував Станіслав Бадені. Споруда набула урочистості і пишності завдяки рисам віденського ренесансу. Попри те, що садиба була пограбована в період Першої Світової війни, а потім в радянський час її використовували не належним чином, у внутрішньому і зовнішньому виглядах палацу збереглася більшість мистецьких оздоб. Особливою красою відзначається овальна бальна зала. Зараз тут знаходиться ліцей-інтернат з військовою підготовкою.

Коропецький костел існував мало не від самого заснування містечка. Звичайно, що давня святиня до нашого часу не дійшла, існуючий храм був побудований в 1860 р. В радянський час костел був не чинним, з 1992 р. в ньому відбуваються богослужіння. 

В Коропці окрім поляків проживала значна українська громада. На околиці селища при шляху на Горигляди коштом громади та Михайла Данчука була побудована чимала і ошатна церква. Храм дерев’яний, пізніше перекритий металом.

Коропець завжди відзначався своїми уродженцями – людьми активної громадської позиції. Тут народився Марко Каганець. Оскільки сім’я була бідною, тому самотужки опанував освіту. В рідному селі організував кооператив та осередок «Просвіти». Марко Каганець балотувався до сейму, його намагалися підкупити впливові люди Галичині граф Бадені та Анджей Потоцький, щоб не брав участі у виборах. Був замордований жандармами.