Сайт села Моквин

Моквин – велике село (населення майже 2500 жителів) неподалік м. Березного Рівненської області. В 1962-1990 рр. мав статус селища міського типу та називалося в честь популярного в Радянському Союзі свята Першого Травня Першотравневим. Давня і тепер вже сучасна назва пов’язана з розташуванням села на вологих, мокрих місцях. Поруч з Моквином знаходиться село Новий Моквин.

Територія теперішнього Моквина була заселена ще в дуже давні часи. В міжвоєнний час розкопки проводив польський археолог Т. Сулімирський. На колишньому хуторі Моквинський Майдан він розкопав поселення здовбицько-городищенської культури.

В історичних джерелах Моквин вперше починає фігурувати від 1564 р., тоді поселення було власністю відомого руського роду Корецьких, у власності яких були великі маєтності північніше Корця.

Життя просто селянства, а тоді воно складало більшість жителів Моквина погіршилось з переходом поселення у власність польського магнатського роду Валевських. Саме тому місцеві жителів підтримали загони Северина Наливайка. Село було захоплене повстанцями.

В наступні століття Моквин із суто сільського поселення перетворюється на частково ремісничий центр. Поліська глибинка була багатою на природні ресурси, місцеві жителі навчились їх використовувати і мати з цього прибутки. В Моквині плели кошики, виготовляли вироби з дерева, тощо.

Не всі представники роду Валевських займалися лише експлуатацією селянства Моквина, деякі дбали про добробут свого дідичного поселення. Вже в ХІХ ст. в Моквині існувала суконна маннуфактура, пізніше – побудована цегельня. Наприкінці століття в селі Валевські будують найбільше промислове підприємство – паперову фабрику. Основна продукція цієї фабрики був обгортковий папір, а також картон. Зараз моквинська паперова фабрика має понад столітню історію. На сучасному етапі – це провідне підприємство, яке працює виключно на вторсировині та виготовляє паперові рушники, серветки, туалетний папір, обгортковий папір та основу для гофротари, тощо.

В міжвоєнний період Моквин був ґмінним центром, тут проживало близько 2000 жителів. Наступні роки були важкі і кровопролитні в житті містечка. Моквин не оминула «Волинська різня», в перші роки радянської влади частину жителів було репресовано і відправлено до сибірських таборів.

Зараз Моквин – добре впорядковане і перспективне село. Тут працює ряд магазинів, закладів харчування, в останні роки місцева школа перетворена на гімназію, багато учнів займаються над різноманітними проектами в Малій Академії Наук.

Найбільша архітектурна пам’ятка і святиня Моквина – храм Святого Архистратига Михаїла. Перший храм було побудовано ще наприкінці XVIII ст., основні кошти на побудову церкви дали власники Моквина – Валевські. В 1904 р. церква дуже постраждала від великої сільської пожежі, але була відбудована. Остаточно святиню зруйнували в радянські часи. Існуюча зараз в Моквині церква зведена в роки Незалежності.

На хуторі Отраже неподалік Нового Моквина та Моквина народився відомий письменник, член Національної спілки письменників Андрій Кондратюк. Найбільш відомий твір автора – хронікальний роман «Хутір». В ньому описано життя рідного Отражого Андрія Кондратюка впродовж декількох десятиліть.