Сайт поселка Старая Соль

Містечко Стара Сіль належить до числа найстаріших на Львівщині. Засновано поселення 1255 р. Стара Сіль раніше називалась Зальцборк, під такою назвою вона зафіксована у акті для отримання  Магдебурського права в 1421 р. Вона досить схожа до назви німецького міста Зальцбург. З німецької мови слово «salz» перекладається як «сіль». Також зустрічалось найменування містечка як Стара Ропа. Статус селища міського типу Стара Сіль має з 1940 р.

В часи Русі на місці теперішньої Старої Солі існував сторожовий пункт при торговому шляху. З відкриттям покладів солі почався розвиток поселення як промислового центру. Деякі дослідники схиляються до думки, що солеваріння тут виникло ще задовго до Руської Держави. Спочатку сіль почали видобувати монахи тутешнього монастиря для власних потреб, пізніше – на продаж. За королівським указом цією працею займалися отці василіяни але з тією умовою, що частину прибутку будуть віддавати на побудову римо-католицького храму. До XVI ст. видубутком займалися дрібні кустарні копальні, згодом в Старій Солі почало існувати підприємство мануфактурного типу. Окрім того існували ремісничі цехи з виготовлення гончарних виробів, кахель та цегли. З харчових продуктів варилось пиво та виготовлялась горілка.

Розквіт солевидобутку в містечку припав на ХІХ ст., тоді воно було третім експортером цього продукту після Дрогобича та Калуша. Однак поклади солі вичерпались вже наприкінці цього ж століття, а місто почало занепадати. Пошуки нових родовищ ніякого позитивного результату не принесли.

Здавна містечко населяли русини і поляки, в другій половині XVIII ст. тут почали селитися підприємливі євреї. Досить швидко їхня громада зросла до декількох сотень осіб, ними було утворено спеціальний орган самоуправління – кагал. Звичайно, що в Старій Солі також існувала синагога, яка була зруйновані під час Другої  світової війни.

В околицях Старої Солі було відкрито нафтове родовища, але запаси нафти в ньому незначні. Окрім того тут існують мінеральні джерела. За своїм хімічним складом і лікувальними властивостями тутешня мінеральна вода схожа до трускавецької «Нафтусі».

Стара Сіль відома тим, що тут є дві давні дерев’яні церкви. Перша з них - П'ятницька церква зведена ще в 1440 р. Храм тризрубний, з двома верхами.  Неподалік від  церкви триярусна, квадратна у плані дерев’яна дзвіниця.

Щодо часу побудови іншої церкви, Воскресенської, існують певні суперечності. Джерела датують її побудову XVII ст. Місцеве населення схиляється до думки, що храм зведено 1460 р.  Вона також тризрубна і з двома верхами. Із західного боку храму прибудовано дзвіницю.

Існуючий в містечку римо-католицький храм Святого Архистратига Михаїла побудовано 1660 р. На його місці раніше стояв більш давній костел, який спалили козаки під час Національно-визвольної війни. Уціліла тоді лиш каплиця Святої Анни, побудована 1365 р. польським королем Казимиром ІІІ Великим. Поруч з костелом стоїть мурована дзвіниця. Раніше костел в Старій Солі мав риси оборонної культової споруди, під час перебудови в ХХ ст. вони остаточно зникли. Святиня отримала необароковий вигляд.

В 1911 р. в сецесійному стилі в центрі Старої Солі побудовано віллу «Анна». З радянських часів тут розташовано неврлогічний диспансер.

На хуторі Папрочина, який входить до Старої Солі народився Володимир Паїк – український історик. Під час Другої світової війни у Самборі був співзасновником та викладачем торгівельної школі. Далі доля Володимира Івановича закинула до пересельних таборів, а з них він потрапив до Канади. В Едмонтоні займався громадсько-політичною та науковою працею. Перу Володимира Паїка належать книги з географії, історії України та народознавства. Більшість його праць були перевидані вже в Незалежній Україні.

В польській родині мешканців Старої Солі народився 14 лютого 1926 р. Юзеф Хмель. Проживав постійно в Ґданську, де заснував архітектурно-мистецьку агенцію «Театр». В своїй архітектурній праці Юзеф Хмель займався головним чином переребудовою та розбудовою існуючих польських театрів.