Сайт поселка Ворохта

Ворохта – високогірне селище Івано-Франківщини, розташоване на висоті 850 м. над рівнем моря. Входить до складу Яремчанської міськради.  Назву поселення пов’язують з чоловіком Михайлом Ворохтою. Він нібито втік з армії і тут оселився. Статус с.м.т. Ворохта має з 1960 р.

Довгий час початкова історія Ворохти була невідома. В 1960-х р. під час зносу одного з давніх будинків в центрі селища було знайдено пляшку, а в ній рукопис. З напівзотлілих аркушів писаних польською мовою вдалося прочитати, що першим поселенцем був Василь Янюк з Космача на Косівщині, який прибув сюди в 1568 р. Через 30 років тут поселився вже згаданий Михайло Ворохта, він одружився з донькою В. Янюка. 

За оповідями тутешні краї були пустинні і зовсім незалесені, довкруг всюди були дрімучі ліси, подекуди траплялися лісові галявини. Перші поселенці з Космача приганяли сюди худобу лише на літній період, а на зимовий поверталися додому.

Активний розвиток Ворохти, як і більшості курортно-саноторних поселень краю розпочався з 1884 р., коли сюдою пролягла залізниця на Закарпаття. В 1906 р. тут збудували перший туберкульозний санаторій. Заклад успішно працював і в радянський час, але вже під назвою «Гірське повітря». В наступні десятиліття продовжувалось будівництво санаторіїв різноманітними установами та товариствами. Так, Каса хворих в Станиславові та Дрогобичі побудували дерев’яний санаторій, який був розрахований на 117 хворих. Ще більшим був санаторій «Скарбівка» на 180 ліжок, відкритий для відпочинку і лікування  Товариством польських урядовців. Свої санаторії мали також залізничники (для дітей сімей залізничних працівників та робітників) і євреї. Поруч з санаторіями в Ворохті розвивались приватні відпочинкові садиби та вілли.

До липня 1939 рр. в селищі базувався Корпус Охорони Пограниччя «Ворохта». Він проіснував близько року, адже в 1938 р. тільки був виділений зі складу 1-го КОП «Карпати». Військові після розформування КОП  «Верховина» увійшли до Корпусів в Делятині, частину перевели до гарнізонів «Дукля» і «Команча».

В ніч з 31 грудня 1944 р. на  1 січня 1945 р. у Ворохті сталася кровопролитна трагедія. Тоді загонами УПА було вбито 72 поляків. Село було оточено упівцями, вояки заходили до помешкань поляків і вбивали всіх без огляду на стать та вік. Вцілілі поляки перебралися до Надвірної та Станиславова.  Причиною кровопролиття стали раніші жорстокі дії поляків проти українського населення краю. Єврейське населення поселення під час Другої світової війни було винищене гітлерівцями.

Туристична галузь у Ворохті розвивалась і в радянський час. З 1957 р. Верховина також перетворюється на спортивний центр, коли тут було відкрито гірськолижну школу. Зараз у Ворохті працює найбільший спортивний центр в Україні для підготовки спортсменів, які займаються зимовими видами спорту.

Окрім  красивих краєвидів і можливості покататися на лижах Верховина цікава своїми архітектурними пам’ятками. До найцікавіших споруд залізничного призначення не лише України, але й Європи належить віадук через річку Прут, побудований в 1895 р.  Його загальна довжина складає 130 м., а центрального арочного прогону – 25 м. Декілька менших мостів в околиці також збудовані ще в ХІХ ст.

Побудову церкви Різдва Богородиці р. датують 1615 р. Однак початково храм був побудований не в Ворохті, а в Яблуниці. Сюди церкву перевезли в 1780 р. Святиня має типові риси галицького храмобудівництва. Парафіяльний храм   Петра і  Павла було побудовано в 20-х рр., оскільки старовинна церква Різдва Богородиці була вже в аварійному стані.

Позаяк в ХХ ст. Верховина стала містечком, де сезонно відпочивали поляки, а дехто постійно проживав, тому в перше десятиліття 1900-х рр. тут було збудовапно невеликий, але гарний костел. За радянських часів храм був нечинним, зараз святиня використовуєьться за своїм  прямим призначенням.

Ворохта була місцем літнього мешкання багатьох видатних діячів міжвоєнних років. Тут часто бував Казимир Бартель – польський діяч і професор Львівського університету, де мав власну віллу. У Верховині від туберкульозу лікувався польський поет Єжи Лібєрт.