Сайт поселка Верховина

Верховина – один з найвисокогірніших населених пунктів України. Воно знаходиться на висоті 620 м. над  рівнем морем. Саме з таким розташуванням селища пов’язана сучасна його назва. Раніше воно називалося Жаб’є. Ця назва могла утворитися від прізвища або прізвиська якогось Жабки, який вперше тут оселився і заклав поселення. З іншого боку своє найменування Жаб’є могло отримати і від жаб, яких могло бути чимало на берегах Чорного Черемошу. Статус селища міського типу Верховина має з 1962 р.

Верховина належить до числа найдавніших поселень Прикарпатського краю. Воно згадується разом з Косовом у зв’язку з продажем їх Владу Драгосиновичу в 1424 р. Довгий час це було звичайне село, жителі якого займалися землеробством та трохи тваринництвом. За  Австро-Угорської  Імперії Жаб’є належало до домінії в Рожневі.

На теренах Верховинщини активно діяли опришківські загони під проводом Олекси Довбуша, Баюрака та інших лідерів цього збройного руху. Народні месники нападали на панські маєтки, їх грабували та руйнували. Опришківський рух на цих територіях протривав досить довго, аж до кінця ХІХ ст.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. мальовничі карпатські краєвиди, цілюще повітря приваблювали багатьох людей, в тому числі діячів творчої праці: письменників, художників, композиторів. З українських письменників в Жаб'єму гостювали: Ольга Кобилянська, Леся Українка, Осип Маковей, Іван Франко. Юзефа Коженьовського тутешній люд надихнув на написання однієї з найкращих його творів – п’єси «Карпатські горяни». Постановки цього твору йшли з великим успіхом по всіх польських театрах. Цікавився життя гуцулів також і Станіслав Вінценз, який написав трилогію «На високій полонині». Францішек Ржегорж вивчав в Жаб’єму і довколишніх селах побут і життя самобутніх гуцулів. Відомий театральний діяч Гнат Хоткевич, який мусив покинути Російську Імперію як активний учасник революційних подій осів в селищі і тут заклав аматорський  Гуцульський театр.

Під час Першої світової війни довкола Жаб’єго точились бої росіян з австрійськими військами. Місцеве населення вороже зустрічало російських солдат. Багато чоловіків з числа місцевого населення вступали до лав УСС та воювали на боці австрійської армії.

В міжвоєнній Польщі Жаб’є було найбільшим селом в Косівському повіті (8000 жителів), перевищуючи за кількістю населення навіть міста Косів та Кути. Вже на той час село мало добре розвинуту туристичну інфраструктуру, було місцем відпочинку і оздоровлення, оскільки в горах довкола були лікувальні джерела. Село зарекомендувало себе як центр гуцульського життя, тут діяв музей життя гуцулів.

Сучасна Верховина – одна з туристичних перлин Івано-Франківської області. В селищі є декілька десятків приватних садиб, санаторій «Верховина», школа рафтингу, заклади громадського харчування.

У Верховині працює відкритий ще за  часів Польщі в 1938 р. Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини. В експозиції предмети, що мають відношення до життя та побуту гуцулів, стародруки, уламок метеорита з р. Бистрець. Від моменту заснування музей планувався як потужний науково-дослідний заклад. За час свого існування на його базі проводилися різноманітні дослідження.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці – центральний храм селища був побудовиний в  XVIII ст. Храм – харктерний зразок гуцульської храмобудівної школи. Храм має 4 бані, оточений невеликим тином з вхідною брамою.

Неподалік Верховини гора Піп-Іван. Вона знаменита тим, що в 1936 р. тут на висоті більше 2000 м. було зведено високогірну обсерваторію. На той момент це був масштабний будівельний проект – споруда має у висоту 5 поверхів, товщина зовнішніх стін сягає півтора метри.

В Жаб’єму народилося багато видатних військових діячів. Один з таких – Осип Букшований. Під час Першої світової війни потрапив до російського полону, але Осипу Івановичу вдалося втікти через Персію до Месопотамії, де він воював на боці німців. Після повернення на Україну продовжив боротьбу за українську Незалежність зі зброєю в руках. Осип Букшований помер на засланні.