Сайт поселка Перегинское

Перегінське – одне з найбільших селищ міського типу на Україні, його  населення складає майже 13 000 жителів. Швидше за все, що назва походить з часів, коли на українські землі нападали татарські ординці. При переправі через Лімницю татари із захопленим ясиром мусили зупинятися та «перегеняти» полоненних через річку. Раніше назва селища звучала як Перегінсько.

Як і Рожнятів, Перегінське виникло ще в давньоруські часи. Поселення розвивалося як виробничий центр. Тут видобувалася залізна руда, неподалік була піч для виплавки заліза. Деревина навколишніх лісів була матеріалом для виготовлення численних та різноманітних виробів. На високому рівні було сільське господарство, зокрема тваринництво. Також хороший розвиток мало чинбарство, тобто виправлення шкір.

Перегінське під теперішньою назвою вперше згадується в 1292 р. Наступні згадки про нього зафіксовані вже в XV ст., коли його було передано з навколишніми селами в монастирську власність. Від того, що селом володіло духовенство для простих селян втіхи було мало. Як і пани. монастирське керівництво примушувало їх відробляти панщину. З часом кріпаки мусили на чужих ланах гнути спину по 3-4 дні на тиждень.  Окрім того кожен двір мусив постачати певну кількість різноманітної продукції.

Незадовго до своєї смерті львівський єпископ Гедеон Балабан побудував тут замок. Його охорону забезпечували понад 100 солдат. Жителі села також мали бути на сторожі перед можливим нападом ворога, кожен чоловік був зобов’язаний мати зброю.

З 1638 р. Перегінським замком і селом володів Ян Яблоновський. В його маєтку також був панський палац, корчма, млин та різноманітні господарські приміщення. Під час національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького повстанці взяли Перегінську твердиню. Яблоновський із сім’єю та найближчим оточенням втекли.

Важкий стан простого селянського люду спричиняв виникнення опришківських рухів. Не виключенням було Перегінське та вся округа. Періодично повстанця вибухали аж до скасування кріпацтва в ХІХ ст.

Промисловий розвиток Перегінського розпочався з кінця ХІХ ст, коли в деревній промисловості почали використовувати машинне устаткування. В 1912 р. в селищі було створено 5 нафтових свердловин. На підприємстві працювали поляки, які мали хоча б якусь елементарну технічну кваліфікацію. Через декілька років у зв’язку з вичерпанням сировини підприємство закрилося.

Життя Перегінського змінилося в кращий бік в польський період. Тоді місцевими лісовими угіддями заопікувався митрополит Андрей Шептицький. Саме тоді робітники отримали належні умови праці і її достойну оплату. Хоча лісову справу отець віддав під концесію одній із фірм, але завжди був у курсі всього. Митрополит Андрей сам часто приїздив до Перегінського, де відпочивав і контролював роботу свого підприємства.

За радянських часів провідною галуззю містечка лишалася деревообробка і виготовлення виробів з деревини. В 1957 р. відбулося укрупнення всіх підприємств району. Багаті ліси також були на ягоди, існували підприємства, які займалися їхньою переробкою. Продукція відправлялися не лише в торгівельну мережу України, але й експортувалася до республік СРСР.

В Перегінському збереглися рештки магнатської садиби. Існуючий будинок швидше за все був побудований на початку ХІХ ст. Споруда мала дві вежі з башточками. Зараз будинок дуже переребудований і занедбаний, тому колишня велич в ньому не проглядається.

Перегінська ратуша побудована на рубежі ХІХ-ХХ ст. Це – двохповерхова будівля, з невеликою башточкою з годинником і шпилем.

В Перегінському народилися сучасна українська естрадна співачка Марта Шпак. Дівчинка почала співати ще в 5-річному віці, оскільки її мама також була закохана в пісню і музику. В шкільні роки Марта Шпак навчалася в тутешній музичній школу, а професійну освіту здобувала вже в Чернівцях. Впродовж останнього десятиліття Марта Шпак виступає в ансамблі пісні і танцю МВС України, зараз багато гастролює з концертами в зоні АТО.