Миттєвості нашої історії

В історії села Гута Студенецька, як у краплі води, віддзеркалюються події, які відбувалися в селах нашого району наприкінці XIX - початку XX ст.


Село вперше згадується у 1736 році. Всередині пущі при річці Студенці була гута полковника І. Скоропадського, а при ній 21 двір. Згодом село стало зватись Гутою Студенецькою (Гуткою). До реформи 1861 року тут проживав 321 житель, поміщиком був Прозоров, якому належало 600 десятин землі. Його економія була в Охрамієвичах. У період реформи землю у Прозорова купив Коптевич, центральна садиба якого знаходилась у Локнистому біля Березного. Сам він здебільшого проживав у Парижі, був народовольцем і після розгрому групи покінчив життя самогубством (за переказами, з іншими членами групи у с. Тур’я). Після цього його дружина орні землі в Гуті розпродала. Їх придбали конотопський землевласник Рядченко, сновські євреї Гуревичі і місцеві куркулі. Лісові угіддя в неї придбав уже в 1910 році німецький лісопромисловець Вебер. Ними керував управляючий Труньов, а сам Вебер займався більше мисливством. У 1914 році через своїх ставлеників він розпочав продаж лісу, який купили євреї Гуревичі, продавши земельні угіддя, якими вони володіли біля Гути.
Перша світова війна і жовтнева революція 1917 року прийшли в той час, коли населення Гути повністю розшарувалось. З одного боку бідне селянство і середняки, що мали по 1,5 - 6 десятин землі і заможні селяни, що мали по 40 – 60 десятин. Якщо революція 1905-1907 рр. обійшла Гуту стороною, то післяжовтневий період і роки громадянської війни відзначились гострою класовою боротьбою за землю. Радянська влада в селі була встановлена у 1918 році, утворено сільську раду, але першими керівниками її були заможні селяни. В 1919 році організовано комнезам (комітет незаможних селян). До нього входило 18 чоловік. Внаслідок боротьби комнезаму з куркульством уже в 1919 році керівництво сільрадою перейшло до його членів. Головою було обрано Артема Михієнка. У 1919-1921 роках бідні селяни отримали наділи з колишніх поміщицьких земель. Колективізація в селі розгорнулася у 1929 році. Спочатку було створено з бідняків ТСОЗ «Вільне життя» з шести дворів, яке з кожним місяцем і роком зростало. Заможні селяни не хотіли йти в колективне господарство: чинили супротив, організовували банди, вбивали активістів (так, у 1932 році від їх рук загинув голова сільради Молошок Терентій Григорович), спалювали будинки бідняків.
По сільській раді суцільна колективізація була проведена у 1933 р. Організувались колгоспи на х. Ласочки (ім. Молотова), в урочищі Рудькове («Зелений гай»), який у 1939 році об’єднався з Г. Студенецьким колгоспом «Пам’ять Ілліча», до них у 1951 році приєднався колгосп х. Ласочки. Першим головою колгоспу був Михієнко Михайло Іванович.