Сайт села Белые Ославы

Білі Ослави одне із сіл Надвірнянщини. Неподалік протікають річки Ослава і Прут. Походження назви населеного пункту дискусійне. Сусіднє село носить назву Чорні Ослави, найменування обох населених пунктів могли утворитись від кольорів каміння на берегах річок.  Назву Білі Ослави також пояснюють світлими (білими) ділянками в лісі, тобто галявинами. Існує також версія, що біля  Чорних Ослав вода в річці була темна і каламутна, а біля Білих – прозора і чиста.  Друга частина назв могла утворитись від слів «оселя», «селитися» або ж «слава».

На думку істориків на сучаному присілку Водишний ще в 1575 р. при соляній жупі заклали люди перше поселення. Під назвою Білі Ослави село в документах починає фігурувати з 1745 р.

Великих прикрощів селянам Білих Ослав завдавали татарські набіги в XVII ст. Під час  одного з них загарбники полонили 181 мешканця села та погнали їх в яссир.

В Білих Ославах існував панський маєток. Хоча садиба була й непогано укріплена, але неодноразово зазнавала пограбувань з боку опришків Олекси Довбуша. За часів Австро-Угорської імперії в селі працювала солеварня та підприємства з лісозаготівлі.

Жителі села відзначались великим патріотизмом. Визвольних рух тут протримався до середини 50-х рр. З 1989 р. почалося національне відродження Білих Ослав, вже на той момент в селі запрацювало Товариство української мови. В наступні роки було відновлено могилу воїнів УСС,  відкрито пам’ятник Т. Г. Шевченку. 14 липня 2014 р. в Білих Ославах було відкрито пам’ятник відомій українській поетесі Марії Підгірнянці.

Оскільки Білі Ослави здавна були чималим селом, то тут існували дві церкви. Головним храмом була і лишається  церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Її побудовано ще до першої письмової згадки про село в 1648 р. В наступному столітті храм зазнав перебудов. Долішню церкву Святого Дмитра зведено в 1835 р. Обидва храми одноверхі та хрещаті в плані.

В змішаній українсько-німецькій родині народилася українська дитяча поетеса Марія Підгірнянка (справжні прізвище та ім’я – Ленерт Марія). Батько Марії був лісником, мав численну родину, тому шкільну освіту  зміг дати лише синам. Дівчинка навчалася самостійно, а завдяки діду по материній лінії зуміла вступити в школу для дівчаток, а пізніше навчатися у самому Львові. З 1904 р. Марія Підгірнянка почала друкувати вірші та казочки для дітей. Тоді ж почала займатися педагогічною працею. На дитячих книжечках Марії Підгірнянки виросло не одне покоління дітей. В радянській час твори поетеси майже не друкувалися.  В рідному селі в 1996 р. було відкрито літературно-меморіальний музей Марії Підгірнянки. В експозиції особисті речі поетеси та її родини, прижиттєві видання творів. Також в планах розширення музею за рахунок створення додаткових залів на другому поверсі будівлі. Також музейна кімната Марії Підгірнянки існує в м. Тлумачі.