Більше, ніж українська: минає 100 років від дня смерті Лесі Українки
01 серпня 2013 08:57 | Київ«Я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе», – це уривок із листа Лесі Українки Сергію Мержинському, коханому чоловікові, який помирав у неї на руках.
Ця історія кохання, як і багато інших, не менш драматичних і захоплюючих фактів із життя письменниці, школярам якщо і відома, то побіжно. Українці, які саме у школі починають знайомство із Лесею Українкою, знають про її тяжку хворобу, про цілу літературну династію (її дядько – сам Михайло Драгоманов), можливо, про дружбу письменниці з іншими, не менш хрестоматійними постатями – Іваном Франком, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником.
Однак багато досягнень Лесі Українки донині залишаються невідомими широкому загалу, погоджується літературознавець Тамара Гундорова. У розмові з Радіо Свобода вона каже: теми, які у своїх творах піднімала Леся Українка, визначали не лише українську культуру початку 20-го століття – мова йде про глобальний контекст.
«Леся Українка – передовсім письменниця для дорослих. Особливо у своїх драмах вона надзвичайно серйозна. У своїх драмах вона піднеслася до такого рівня трагізму, античного звучання – і в своїй «Касандрі», і в «Одержимій»», – зазначає Тамара Гундорова.
«Навіть «Лісова пісня», про яку ми так багато говоримо, яку вивчають у школі, – там же мова не тільки про Волинь, про Перелесника, Мавку і Лукаша. Це передовсім її драма про свободу і про душу, про те, що людина має в собі справді те, до чого треба дорівнятися», – наголошує літературознавець.
На повне зібрання творів грошей немає
У 2010 році у своїй постанові Верховна Рада рекомендувала Кабінету Міністрів «сприяти перевиданню повного зібрання творів Лесі Українки» – тоді якраз готувалися відзначати 140 років від дня народження письменниці. Підготовка й видання 16-томного зібрання творів Лесі Українки – стратегічне завдання науково-дослідного інституту її імені, що діє у структурі Східноєвропейського національного університету.
Вчений секретар інституту Сергій Романов розповідає Радіо Свобода, що – попри рекомендації парламенту – коштів на цей проект держава поки не виділила.
«Багато вже підготовлено. Є план-проспект видання, яке матиме 16 томів, розписано приблизно редакторський колектив кожного з томів, редколегія видання загалом, є певні напрацювання текстологічні, джерелознавчі, є певна база», – каже Сергій Романов.
«Східноєвропейський національний університет забезпечує матеріально-технічну базу, але, на жаль, він як навчальна установа не може фінансово підтримати наукові пошуки», – додає він.
Аналогічна ситуація, розповідає Сергій Романов, і з виданням персональної енциклопедії «Леся Українка». Цей проект потребує залучення дослідників із різних академічних установ, які, каже він, навряд чи погодяться працювати безкоштовно.
Тим часом Тамара Гундорова радить освіжити у своїй пам’яті творчість Лесі Українки і прочитати щось із її драматичних творів. Наприклад, уже згадані «Одержиму» чи «Касандру», або ж «На полі крові» – драматичну поему про життя Іуди після зради Ісуса Христа. Каже: про деякі з драм Лесі Українки її чоловік, Климент Квітка, згадував так: писала їх, майже помираючи, і не могла померти, не дописавши.
Автор: UkrWebMaster@rferl.org (Олена Ремовська)
Сергій Мержинський коханий, а Климент Квітка чоловік і з ким з них тоді жила Леся Украінка щось незрозуміло нічого?
Останні новини «Культура та освіта» міста Київ
Останні новини «Культура та освіта» найближчих населених пунктів