Долина XVIІI-XIX ст.

В 1772 році відбувся перший поділ Польщі. Австрійська імператриця Марія-Терезія висунула претензії на Галичину. І вже 13 червня 1772 року Долину було зайнято частиною австрійського війська. Однак Долиною й надалі управляв польський староста Вацлав Жевуський, який не відрізнявся від своїх попередників. У 1781 році міщани написали на нього скаргу, в якій детально розповіли про його поведінку з населенням. Староста був вигнаний і управління міста безпосередньо перейшло до австрійської адміністрації. У 1791 році Долина була позбавлена старих привілеїв та титулу „Вільне королівське місто“.

За даними 1869 року Долинський повіт мав 2517,62 км2 і був найбільшим у всій Галичині.

У 1875 році було відкрито залізницю, яка з’єднувала Стрий та Станіславів. Це відкрило нові можливості для транспортування солі з Долини. Однак 13 грудня 1886 року місто спіткало велике лихо – спалахнула сильна пожежа, яка знищила 320 осель, 2000 чоловік залишилось без житла під час сильних морозів. 26 листопада 1898 року лихо повторилось з іще більшим розмахом – масштабна пожежа знищила виробничі та адміністративні приміщення сільзаводу, багато долинян знову втратили житло та роботу. На відновлення “саліни” пішло півтора року і 5 травня 1900 року долиняни святкували відбудову солеварні, яка аж до середини ХХ століття була найбільшим підприємством у місті.