Історія (ХІХ – ХХ ст.)

1816-1870 рр. | Івано-Франківськ, Івано-Франківська область

У першій половині ХІХ ст. в місті, як і раніше, відбувалися три річні ярмарки. Виділилася багата купецька верхівка з досить помітним капіталом, яка мешкала та розбудовувалась в кращих кварталах міста. В цьому часі значні зміни в зв’язку із знесенням фортеці відбулися у розплануванні міста.

Будівництво ще більше активізувалося з 1816 р., коли спостерігається пожвавлення торгівлі і мануфактурного виробництва. Наказано було зводити будинки з каменю і цегли, а старі будівлі з дерева розбирати, всі дороги і вулиці встелялися бруківкою.

Бурхливі революційні події змусили імператора Фердинанда 17 квітня 1848 р. підписати патент (указ) “про скасування в Галичині з 15 травня 1848 р. всіх панщинних робіт і підданських данин” за винагороду поміщикам в майбутньому за рахунок держави.

В першому десятиріччі після цього у Станиславові працювало три промислових підприємства. Біля залізничного вокзалу (вул. Залізнична, 22) працює нині локомотиворемонтний завод – одне з найстаріших підприємств міста. Регулярний рух поїздів на лінії Львів – Чернівці почався з 1 вересня 1866 р. На цій лінії працювало 67 паротягів, 190 пасажирських, 115 вантажних і поштових вагонів.
У вересні 1866 р. введено в дію головні майстерні, які входили в число п’яти найбільших промислових підприємств тодішньої Східної Галичини. В місті також було багато готелів, ресторанів, кав’ярень. Відкривалися філії віденських і львівських банків, збільшились операції в міській ощадній касі (рік заснування - 1860 р.).

У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. значні зміни відбувалися в розбудові міста. На місці старих будинків з’явилися нові, переважно триповерхові кам’яниці. В 1880 р. їх налічувалося 1350, близько 500 з них знаходилися в центрі міста.
Центром міста залишалася площа біля ратуші, звідки розходилися основні вулиці, які поєднувалися з меншими. Всього було 45 вулиць та 10 площ і скверів. Головні вулиці мали тротуари і були забруковані. В 1876 р. в місті з’явилося вуличне світло, спочатку вокзал, а потім й центральні вулиці частково освітлювалися газовими ліхтарями.

Відкриття залізничного руху стало для Станиславова не лише чинником престижу, а й господарського піднесення та розвитку туризму. Почалися масові мандрівки на Покуття і Чорногору. Туристи, етнографи, лінгвісти почали відвідувати Гуцульщину – Ворохту, Яремче, Микуличин, Жаб’є та інші села і містечка. Українці Станиславова заснували своє туристичне Товариство “Чорногора”.

На початку ХІХ ст. окружним старостою був німець Станіслав Францішек Краттер. З його ініціативи у місті був заснований перший сквер, урочисто відкритий в 1827 р., який улюбленим місцем відпочинку міщан. Нині це територія між вулицями Січових Стрільців та Гетьмана Мазепи. Його в народі називали “Краттерівка”.
В середині ХІХ ст. кількість австрійців серед мешканців була помітною. Починаючи з кінця ХVІІІ – початку ХХ ст., вони працювали чиновниками в магістраті, старостві, були вчителями гімназій, шкіл, спорудили в 70-х роках ХІХ ст. кірху.

Євреї осіли в Станиславові зразу ж після виникнення міста. На це вони отримали окремий привілей – 17 вересня 1662 р. На підставі привілею євреї отримали право “вільного будування і осідку, шинкування, гендлю і задовільного заробітку”. В 1761 р. євреї збудували свою першу синагогу на Тринітарській площі, яка згоріла під час великої пожежі в Станиславові. В ХІХ – на початку ХХ ст. кількість єврейського населення в Станиславові значно зросла.

Вірмени оселилися в місті у 60-х роках ХVІІ ст. з дозволу Андрія Потоцького. З ініціативи станиславівського вірменського братства було побудовано спочатку дерев’яну церкву, а згодом і кам’яну будівлю костелу. Вірмени були заможними, займалися ремеслами, зокрема, виготовленням сап’янових виробів. Вони внесли свій особливий внесок у розбудову міста.

З другої половини ХІХ ст. галицькі українці значно активізували свої національні інституції. Починаючи з 70-х років, у Станиславові, за прикладом Львова, що був центром галицько-українського відродження, виникають осередки різних українських товариств. Національними осередками були: “Просвіта”, “Пласт”, “Соколи”, “Руська бесіда”, філія Українського Педагогічного Товариства, “Учительська Громада”, “Товариство Руських жінок”, “Товариство ремісників” та інші.

Джерело: http://www.mvk.if.ua/
17.11.2014 17:05
Історія найближчих населених пунктів
eyJxbyI6InV2ZmciLCJxbmduIjpbIjE4IiwiNzY5IiwiMjQ3IiwiMjUwIiwiMjQ5IiwiMjQ4IiwiMjUxIiwiMjQ0IiwiMTc4IiwiMTQ1IiwiMTA1IiwiMTA2IiwiMjY5IiwiMTM1IiwiMzkiLCI0MSIsIjQ0IiwiNDMiLCI3MyIsIjQ4IiwiMTE0IiwiMjIxIiwiOTAiLCIxODUiLCIxMjkiLCIxMTYiLCIxMTEiLCIxMDMiLCIyNjYiLCIyNjgiLCIyNjciLCIyNjUiLCIxMDgiLCI5MSIsIjE3MiIsIjg3IiwiODkiLCIxNTYiLCIxNzYiLCIxNzciLCIxNzQiLCIxNzUiLCI3NTMiLCI3NTUiLCI3NjYiLCI3NjEiLCI3NjUiLCI3NTgiLCI3NjAiLCI3NjQiLCI3NTkiLCI3NTYiLCIyMTMiLCIyODMiLCIyMzEiLCIxNTAiLCI2OTUiLCIzMTMiLCIyNzEiLCI3MDMiLCIyNjQiLCIyMjQiLCI3MjciLCIyMzQiLCIxNzkiLCIyMDIiLCI3MzEiLCIxODYiLCIxODQiLCIyNzQiLCIxMTIiLCIxMzQiLCIxNTgiLCIxNTQiLCIxODkiLCIxODgiLCIzMSIsIjk1IiwiMjAxIiwiNzMyIiwiMzIiLCI2NyIsIjY5IiwiNjgiLCIxNjciLCIyMjUiLCIxMyIsIjE2MSIsIjE2MyIsIjE2NSIsIjI1NyIsIjI2MiIsIjcwNyIsIjY5MyIsIjkiLCIxNCIsIjE1IiwiMTIiLCIxMSIsIjE2IiwiMTciLCIyMSIsIjI3MyIsIjY5MiIsIjc2IiwiMzQiLCIyMTIiLCI4NSIsIjczNSIsIjIwNSIsIjc1IiwiNzQiLCIyIiwiMyIsIjUiLCI0IiwiODIiLCIyOSIsIjI0MCIsIjE5NCIsIjIyOSIsIjI1OCIsIjcwNSIsIjE5MCIsIjE4MyIsIjI4NCIsIjE1MiIsIjk0IiwiMzMiLCIyMzciLCIxOTMiLCI3MjAiLCIyMDQiLCI3MTUiLCI3MjEiLCIxOTIiLCI4MyIsIjk3IiwiOTgiLCIxMDIiLCIzNiIsIjM3IiwiMjEwIiwiMTM2IiwiMTM3IiwiMTgyIiwiMTQyIiwiMTM4IiwiNzc3IiwiMTQwIiwiMTQxIiwiMTM5IiwiNyIsIjIyMyIsIjgwIiwiNzkiLCI3OCIsIjM1IiwiMjMiLCIyNyIsIjI1IiwiMjYiLCIyNCIsIjI4IiwiMTgxIiwiOTYiLCIyMTUiLCI3MDQiLCI2OTkiLCIxMjMiLCIxMjAiLCIxMTciLCIxMTgiLCIxMjciLCIxMjYiLCIxMjQiLCIxMTkiLCIxMjgiLCIxMjEiLCIxMzIiLCIxMzMiLCIxMzEiLCIxODAiLCIxOTEiLCIxMTUiLCIxOTUiXX1fIyRfU0VHSCskJCQ1NmQwNTczMWMwNGZiZTA3ZjBiYmQ3ZTZjYTJiZmUxZg==
більше ▼