Долина XV-XVII ст.

Перші документальні згадки про Долину відносяться до 1403 року і пов’язують з іменами польсько-литовського володаря Владислава ІІ Ягайла і його молодшого брата Свидригайла. У 1418 році король Владислав ІІ Ягайло надає війтування в Долині Михайлові Лучку, доручаючи йому на території села заснувати місто не “на руськім чи польськім”, а, як позначається в джерелі, “на німецькім, магдебурзькім” праві. Повна назва міста булa – „Вільне королівське місто Долина“. Для правління король призначав старост, які були поляками і жорстоко ставились до корінного українського населення. Про утиски долинян старостами можна дізнатись із польських джерел.

У 1434 році помирає Ягайло і Долина переходить до його сина, а він призначає старостою міста Михайла Кастеляна із Бучача. Після земельної реформи наше місто відійшло до Жидачівського повіту. Подальші часті зміни власників привели до поступового занепаду Долини та втрати статусу міста на зламі XV-XVI ст.

В 1525 році король Зигмунд І знову надав Долині Магдебурзьке право, а також видав дозвіл на дроблення солі та паління горілки. У цьому ж столітті почала діяти у місті лікарня.

У 1594 році Долина була спалена та сплюндрована татарами. У зв’язку з трагедією король Зигмунд ІІІ надав місту певні привілеї і полегшення в сплаті податків та дозволив побудувати млин на річці Турянці.

З 1648 року в Долині, як і у всій Україні, почалась визвольна боротьба українського народу під проводом Богдана Хмельницького. На Прикарпатті діяв великий загін повстанців, очолений Семеном Височаном. Долиняни без вагань приєднались до нього. Після штурму був взятий і зруйнований Долинський замок. Багато польського населення було перебите, але вже через рік окупанти знову повернулись. Український народ свою битву програв.