Сайт села Горынка

Горинка – село при  автошляху з Рівного до Тернополя. Перші письмові згадки про населений пункт датуються 1445 р. Свою назву село отримало на століття пізніше. Вона пов’язана з тим, що під час одного з нападів татар воно згоріло дощенту. Пізніше село відбудували.

Горинка відноситься до тих населених пунктів Кременецького району, де життя існувало ще в давнину.  Найдавніші археологічні знахідки датуються періодом неоліту. Також на місці села існували поселення черняхівської та Лука-Райковецької культур.

Першою власницею Горинки, як і всього Кременецького староства була королева Бона. Згодом окремо виділено Горинський ключ, власниками якого були князі Вишневецькі. Ним вони володіли до початку ХІХ ст. Серед пізнішіх власників села і ключа згадуються Плятери та Ожаровські.

Під час національно-визвольних подій під проводом Богдана Хмельницького через село проліг шлях козаків в 1651 р. на Берестечко. Дехто із селян приєдналися до козачих загонів.

Певну інформацію про стан села наприкінці  ХІХ ст. дає польськомовний «Словник Географічний». На той момент в селі була церква, школа, з промислових підприємств існували цегельня та горілчарня.  З часів відновленої Речі Посполитої остання перетворилася на спиртзавод.

За часів революційних подій Горинка стала відома як місце поранення відомого військового діяча Г. І. Котовського. Жителі села надавали пораненому першу медичну допомогу. Після входження Тернопільської області до складу УРСР в Горинці та навколишніх селах в честь Г. І. Котовського називали вулиці, присвоювали його ім’я школам та колгоспам.

Завдяки своєму геогргафічному положенню Горинка має непоганий розвиток. Частина селян їздить на роботу до Тернополя. В селі функціонує аграрне підприємство.

З архітектурних пам’яток в Горинці збереглися дві церкви ХІХ ст. В 2007 р. споруджено новий мурований храм в честь Преподобного Іова Почаївського.

В селі проживала відома на Тернопіллі поетеса Варвара Грень. Закінчивши початкову польську школу почала писати вірші. Перші поезії стосувалися природи, згодом – кохання, пізніше – України. Саме за любов до останньої та свій патріотизм відбувала покарання на півночі Росії.