Сайт села Белая Криница

Біла Криниця – велике село в Рівненському районі, розкинулось вздовж магістралі Київ-Чоп. По суті, разом з сусіднім Антополем є продовженням м. Рівного. Раніше в цій околиці також існувало село Чорні Лози, яке вже злилося з сусідніми населеними пунктами і зникло з мапи та облікових даних. Зараз до Білокриницької сільської ради окрім самої Білої Криниці також входить вже згаданий Антопіль та с. Глинки. Назва населеного пункту швидше за все вказує на придорожну криницю, навколо якої пізніше зосередилося поселення. За легендою ця криниця мала крейдяне дно, тому вода з нею була з білим відтінком. Ще одна версія пояснює, що в околицях села текла річка, яка виходила з крейдяного джерела. В давнину також вживалась назва Гелесин (Гелешин). Ця назва пов’язана з ім’ям Гелесі – дочки колишніх дідичів села Любомирських.

Як село Біла Криниця має давню історію. В історичних документах воно починає фігурувати з  XVI ст. Тоді це був присілок сусіднього Городища. В Білій Криниці на той момент були вітряк та житниця, тобто амбар для зберігання зерна. Напевно, що вже в той час через село проходив тракт, оскільки є згадки про пограбування на тутешніх шляхах купців.

В давнину поблизу села міг існувати укріплений оборонний замок. Про нього є згадки в народних переказах. Також на це вказує назва гори – Кемпа. Насправді таке місце могло бути доволі зручним для побудови твердині.

Першими відомими власниками Білої Криниці були князі Острозькі. З вигасанням цього давнього роду усі їхні маєтності переходили в руки інших магнатів. Так було і в ситуації з Білою Криницею. Довгий час селом володіли Любомирські.

Станом на початок ХХ ст. Гелесин (Біла Криниця) лишався невеликим селом. Тут існувало менше 20 господарств, в яких проживало трохи більше двох сотень людей. На той час значно розвинутішим був сусідній Антопіль, оскільки тут була поштова станція, відділок поліції, суд.

Життя простого селянства було важким. Кріпацтво, пізніше часткове отримання землі всеодно лишали селянство зубожілою частиною суспільства. Попри всю критику «буржуазна Польща» надала можливість придбати селянам землю в князів Любомирських за доступною ціною. Багато простих родин нарешті почали не лише себе забезпечувати продукцією, але й продавати її на ринках Рівного, Здолбунова, Гощі. Заможніші господарі брали кредити, в тому числі на будівництво.

Ще за першого приходу радянської влади в 1940 р. в Білій Криниці було утворено колгосп ім. Комінтерну. В перший рік своєї роботи він визначився з основним напрямком діяльності – вирощування цукрових буряків. Побудову колгоспного способу господарювання перервала війна.

За німецької окупації в селі була українська влада, хоча її повністю контролювала німецька верхівка. В самому селі активних дій УПА не проводила, оскільки воно лежало на шляху з Києва до Рівного і тут завжди квартирувалося багато німців.

Відновлення колгоспу ім. Комінтерна розпочалося в 1949 р. Пізніше його перейменували на імені Маленкова – партійного діяча і соратника  Й. Сталіна. У лютому 1957 р. до колгоспу ім. Маленкова було приєднано КСП ім. Каліна (с. Антопіль та Глинки).     З цього моменту в трьох селах почав працювати радгосп, який забезпечуавв насіннями весь Рівненський район. В 1992 р. радгосп перепрофільовано в дослідне насіневе господарство «Білокриницьке».

Зараз с. Біла Криниця – велике впорядковане село, вздовж автостради Київ-Чоп розташовані численні готелі, магазини та АЗС. Більшість жителів села працюють та навчаються в Рівному.

Головна архітектурна пам’ятка Білої Криниці – церква Св. Івана Богослова. Храм побудовано в 1908 р. з дерева коштом самих парафіян, частину грошей виділили з царської скарбниці. Церква прямокутна, невеликих розмірів, над головним входом висока вежа-дзвіниця. Характерна риса храму – гострі дашки.

В Білій Криниці відома родина вчителів Новаків. Вони лишились вірні рідному селу і зараз вчителюють у місцевій школі. Родом з Білої Криниці Почесний громадянин м. Рівного Петро Жилінський. Після закінчення Вінницького медичного інституту працює в Рівненській ЦМЛ. Петро Павлович доклав великих зусиль до розширення хірургічних відділень головної лікарні Рівного.