Сайт поселка Лопатин

Поміж Бродами, Буськом, Радеховом і Берестечком знаходиться селище Лопатин. Існує декілька версій походжень назви містечка. Більшість дослідників стверджують, що воно утворилось від імені чи прізвища Лопата. Спочатку називалося Лопачин, а також згадувалося як Лопатин Двір. За польських часів Лопатин мав статус містечка, з 1956 р. це – селище міського типу. Від повоєнних часів до 30 грудня 1962 р. Лопатин був центром однойменного району.

Лопатин як місто і замок існувало вже в часи Київської Русі. До 30-х років ХХ ст. ще існувала дорога, яка вела до в’їздної брами. Замок мав сполучення з містом також за допомогою підземних ходів, частково, напівзасипані вони існують і в наш час.

В ХІІ-ХІІІ ст. Лопатин був під владою Угорщини, а далі – Польщі. До поділів Речі Посполитої був селом в Щуровецькому старостві. Незважаючи на свою мало значимість, Лопатин стає осередком поширення католицизму у всій окрузі завдяки побудованому у 1414 р. польським князем Зимовитом костелу. Очевидно це посприяло розвитку населеного пункту, бо воно стало центром повіту Белзького воєводства. Розквіт Лопатина не був тривалим, з кінця XVI і до XIX ст. це знову рядове село. На початку ХХ ст. Лопатин розбудовується, зростає кількість населення і він стає містечком.

Найвизначніша архітектурна перлина Лопатина – тутешній костел 1772 р. Він був побудований взамін дерев’яному на замовлення буського каштеляна Адама Холоневського. Зовні святиня має риси схожості з римо-католицькими храмами в підльвівських Наварії і Годовиці, можливо, що його автором був знаменитий Бернард Меретин.

Лопатинський костел був відомий завдяки чудотворній іконі Божої Матері. Вона була копією Ченстоховської чудотворної ікони та була привезена на Волинь Матеєм Нестоємським. Протягом кількох століть Лопатинська Матір Божа була місцем паломництв християн не лише Галичини і Волині, але й усієї Польщі (близько 40000 осіб в рік). Тричі про неї видавались книги із записами усіх чуд. Після Другої світової війни римо-католики відвезли святиню до Польщі, де вона перебуває й тепер.

На тутешньому цвинтарі зберігся пам’ятник на могилі генерала Юзефа Дверницького. Він цікавий зразок цвинтарної скульптури, авторство приписують Павлові Ейтелю, відомому завдяки численним надгробкам на Личаківському кладовищі у Львові.

На лопатинських вулицях є кілька вишуканих вілл польського періоду. Насамперед це палацик єврейської родини Сухеставів, що мали в містечку маєток і кілька дрібних промислових підприємств. Генрик Сухестав збудував свою віллу на місті зруйнованого палацу родини Замойських. Від палацу Замойських лишилася в’їздна брама, за свідченнями старожилів її розібрали в 70-х рр. минулого століття.

Інша вілла належала лопатинському старості Ігнацію Жаку. Садиба за життя власників була оточена клумбами, потопала в зелені екзотичних дерев і кущів. В радянський час будівлею користувалася тутешня лікарня.

Мало хто знає, що до теперішнього часу в Лопатині збереглася будівля синагоги. З польських часів її не перебудовували, в перші роки радянської влади тут був лопатинський кінотеатр, а тепер селищна музична школа.