Сайт города Золочев

Місто Золочів розташоване на автошляху Львів-Тернопіль. На місці теперішнього Золочева існувало давньоруське місто Радече, що було зруйноване в ХІІІ ст. Під сучасною назвою Золочів фігурує під 1423 р. Щодо походження назви міста є декілька версій. Золочів був місцем з’єднання (злучення) двох торгівельних шляхів, можливо назва міста пішла саме від цього слова, а саме поселення спочатку могло називатися Злучів. За іншою версією назва міста походить від прикметника «золотий», яким могли називати численні лани пшениці навколо Золочева. Місто розташоване на річці Золочівки, можливо, вона дала йому ім’я. В харківській області існує однойменне селище. Про походження його назви є декілька легенд, однак порівняння прізвищ обох населених пунктів доводить, що найімовірніше Золочів на Слобожанщині заклали переселенці з Галичини. Золочів з 1523 р. року має Магдебурзьке право і вважається містом.

Про давньоруське Радече відомо вкрай мало. Перша згадка про місто датується 1180 р. Вже незабаром воно було зруйноване набігом татаро-монголів. Однак жителі поселення проте не загинули, вони сховалися посеред тутешніх боліт, які для ворога виявились недосяжними. На початку ХХ ст. під шаром землі були знайдені прокладені колись в торфовищах стежки. До XIV-XV ст. поселення знову відбудувалося, тут існувала дерев’яна фортеця.

Достеменно відомо, що в наступні століття Золочів переходив з рук в руки кількох шляхетських родів: Кирдеїв, Менжиків, Щечонів. За володіння останніх в місті було зведено в XVII ст. мурований боярський двір. Це єдина пам’ятка в Україні такого типу, собою являє щось середнє між донжоном і заміською садибою.

Найбільшого ж свого розвитку місто досягає в XVIII ст., коли ним володіють Собеські. На його вулицях постають капітальні споруди: палац, дві греко-католицькі та одна вірменська церкви, два римо-католицькі і василіанський монастирі та костел.

За австрійських часів продовжується розвиток Золочева. Цьому сприяв жвавий шлях з Тернополя до Львова та прокладена 1871 р. залізниця. Місто стає популярним місцем для побудови відпочинкових вілл. На відмінну від сусідніх міст, що дуже постраждали під час воєн, будинки Золочева лишились фактично неушкодженими.

В промисловому плані основний розвиток міста припав на радянські часи. З 60-х рр. тут діяло велике підприємство «Золочівський радіозавод». Зараз в місті працює близько 20 підприємств електронної, легкої та харчової промисловості.

Уродженці Золочева внесли великий вклад в розвиток української, польської та єврейської культур. В 1856 р. в місті народився Нафталі Герц Імбер. Перший свій вірш він написав ще в 10-річному віці, навчаючись в хедері. Під час перебування в Яссах в 70- рр. написав поетичний твір, що став спочатку гімном сіоністичного руху, а з 2004 р. це гімн Ізраїлю – «Гатіква» («Надія»).

Має Золочів і свого Нобелівського лауреата. 18 липня 1937 р. тут народився Роалд Гоффман (Руал Сафран). В 1981 р. він отримав Нобелівську нагороду в галузі хімії. Роалд Гоффман жваво цікавиться життям в Україні, в 2013 р. підтримував і вболівав за Євромайдан.

Найбільш відома пам’ятка Золочева – замок. Він собою являє поєднання фортифікаційної споруди і житла. Частково збереглися оборонні будівлі замку, равелін і міст – результат сучасних відбудов. У дворі замку розташовані Великий житловий і Китайський палаци. В обох спорудах розташовано експозиції, де представлено мистецькі твори видатних художників світу.

Воскресенська та Миколаївська (первісно костел) церкви були побудовані в часи Собеських. Остання, окрім того, цікавий зразок оборонної сакральної архітектури. З цього ж періоду зберігся щедро декорований скульптурами костел колишнього домініканського кляштору.

На давньому Золочівському цвинтарі є вишукані надмогильні пам’ятники XVIII-початку XIX ст. Тут також є цілий ряд військових поховань: вояків УГА, польських легіонерів, воїнів УПА, радянських солдат та братська могила жертв НКВС.