Сайт поселка Колки

Колки – в минулому містечко, а зараз селище міського типу Маневицького району Волинської області. Первісна назва містечка – Романів.   Це своє найменування воно отримало на честь Романа Мстиславовича – руського князя. Під час однієї з пожеж  Романів згорів дощенту, лишились лише кілки від дерев’яних укріплень, які його оточували. Звідтоді поселення почало називатися Колки або Колок. Міське управління за Магдебурзьким правом Колкам було надано 13 квітня 1598 h. До категорії селищ міського типу віднесено в 1940 р.

Хоча й нема однозначності в датуванні заснування Колок, однак очевидно, що містечко дуже давнє. Є припущення, що Колки були засновані ще 1020 р. За реконструкціями істориків та археологічними знахідками давнє поселення лежало на високому березі Стиру. З інших трьох боків воно перебувало під захистом дерев’яних частоколів та ровів. З часом з укріпленого поселення були прокопані підземні ходи, які виходили на низ берега Стиру, до пристані. У випадку критичної ситуації містяни могли покинути місто човнами.

Перша достовірна згадка датується 1322 р. В фундушевому записі князя Любарта Гедиміновича є важливі згадки про шлях до Колок, який йшов вздовж старого городище. Швидше за все мова йде про теперішнє село Старосілля, на місці якого колись і був  давній Романів.

З моментом надання Колкам Магдебурзького права почався розвиток поселення як містечка. Насамперед пожвавилась торгівля, двічі на рік тут проводились ярмарки. Торгівля головним чином була зосереджена в руках єврейства, яке на той час почало масово селитися в Колках. Містечко було одним з головних центрів торгівлі сіллю, яку сюди привозили з галицьких жуп (соловарень). Іншою великою етнічною групою були українці, які займалися головним чином землеробством.

В часи Середньовіччя завдяки своєму вигідному географічному положенню – при річці Стир в Колках було споруджено аж 5 млинів. Перебували вони в руках дідичів містечка. Вже на той час українці містечка потерпали від панщини. З 1647 р., коли в Колки прийшла римо-католицька віра  з’явилась експлуатація ще й з боку духовенства. На костел працювало аж 37 сімей з Колок і двох сусідніх сіл.

Важкі умови  життя, рабська праця, яка не оплачувалась ні на гріш стали причиною того, що жителі Колок не лише позитивно сприйняли Національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, але  й самі влилися в лави повстанців. Наприкінці травня 1651 р. в Колках перебував один із загонів Миколи Кривоноса. Повстанці нещадно розправилися з гнобителями колківського селянства.

Прихід російської імперської влади мав позитивний і негативний впливи на саме містечко. З одного боку додався ще один вид утисків – русифікація населення. З іншого боку місцевий поміщик спорудив шкірзавод та винокурню, на яких люди могли отримати хоча б який-небудь заробіток. Після скасування панщини викуп землі в 1873-1874 рр. пройшов з великими конфліктами між селянами та представниками поміщика.

Буремне ХХ ст. в житті Колок відзначалось існуванням унікального явища в українській історії, яке отримало назву Колківської республіки. З березня по листопад 1943 р. тут існувало управління ОУН, значна територія (2500 км. кв.) була звільнена від німецьких окупантів та поліційних загонів. Колківська республіка була знищена в ході цілеспрямованої акції гітлерівської армії із залученням авіації, артилерії і великих людських ресурсів.

Попри свою давню історію в Колках збереглося мало старовинних пам’яток. В першу чергу мова йде про ансамбль Хрестовоздвиженського храму. Він збудований майже 200 років тому. За польськими джерелами до 1943 р. в містечку існував римо-католицьких храм, який був спалений разом з тутешніми поляками загонами УПА.

В  Колках знаходиться поховання Дмитра Святополка-Четвертинського – польського освітнього діяча, симпатика Тадеуша Чацького. Дмито Святополк-Четвертинський мав українське князівське походження.

Під час російсько-української війни на  Сході України загинули уродженці села Андрій Сохацький та Леонід Полінкевич.