Сайт села Верхи

Верхи – одне із сіл Камінь-Каширського району Волинської області.  Щодо назви населеного пункту, то якихось легенд або б наукових версій, які б її пояснювали не збереглося. Швидше за все вона може вказувати на географічне положення поселення. За історичними даними перші  поселенці селилися  на узвишшях вздовж шляху з Стовбихи до Каменя-Каширського.

Без сумніву Верхи – одне з найстаріших сіл цього закутку Полісся. Вже XVII  ст. поблизу нього поселилися монахи-василіяни. Їхній монастир проіснував впродовж декількох століть і примусово був розселений в 20-х рр. ХІХ ст. російською імперською владою.

 Верхи динамічно розвивались впродовж декількох століть. Хоча й тутешня земля була малопридатною для ведення городництва і вирощування зернових, але люди не бідували, оскільки використовували дари лісів. Станом на кінець ХІХ ст. в селі було понад 1000 жителів, що в два рази більше, ніж тепер.

Село дуже постраждало під час Першої світової війни. Тоді фронт проходив по річці Стохід, а в лісах довкола Верхів були прокопані окопи. Частково вони прослідковуються на рельєфі і дотепер. Окрім того в околицях села зберігся закитнутий цвинтар австрійських вояків. Під час бойових дій все населення села було евакуйоване в глибокий тил.

Цей період в історії Верхів також відзначився перебуванням Юзефа Пілсудського. За народними переказами  відомий  польський військовий діяч певний час квартирувався в одному з будинків. Проста сільська хатинка не збереглась. Натомість  у Верхах досі є криниця, з якої нібито пив воду Юзеф Пілсудський.

Тоді ж в 1916 р. австрійськими військовими було побудовано вузькоколійну залізницю. На той час головним її призначенням була доставка боєприпасів. Після того, як встановилось мирне життя, залізницю використовували для перевезення деревини, а згодом до потяга чіплявся один пасажирський вагон. Вузькоколійкою можна було добратись до Камінь-Каширського, звідки курсували пасажирські потяги до Рівного, Варшави і Бреста. Залізниця певний час ще існувала на початку 50-х рр., але в ній вже використовувалась кінна тяга.

В польський період Верхи були швидко відбудовані і перетворені у впорядковане селище. Тут існував млин, працювали школа і пошта. Багатством села, як і в минулі  століття був ліс. При чому селяни володіли також певними лісовими насадженнями. Лісове господарство тоді велось продумано, зрубували лише  доросле дерево або ж таке, що вже не могло повноцінно рости (пошкоджене, сухостій і т. д.). Давнім промислом села було ливарництво, з алюмінію відливали ложки, виделки та інші речі домашнього вжитку. Деякі селяни возили таку продукцію на продаж до Луцька, Ковеля і, навіть, Варшави.

За радянських часів Верхи почали розвиватися в дусі колгоспного будівництва. Село було центром колгоспу ім. Кірова. В 70-ті роки у Верхи прокладено дорогу з твердим покриттям із Камінь-Каширського, закурсував автобус. В центрі села було споруджено будівлі магазинів та сільського клубу.

Зараз у Верхах працює декілька пилорам, на яких працює майже все працездатне чоловіче населення села.

Верхівська церква відноситься до пам’яток поліського сакрального будівництва. Її побудували в 1742 р. коштом поміщика Рачинського та парафіян. Спочатку храм був трьохверхий,  під час перебудови 1883 р. церква стала двохверхою. В інтер’єрі храму оздоблення кінця ХІХ ст.

Серед випускників Верхівського Василіянського училища видатний релігійний діяч, намісник Почаївської Лаври – Антоній (в миру – Григорій) Рафальський. Народився він у волинському селі Нуйно в священничій родині греко-католицького обряду. З ліквідуванням уніатської церкви перейшов в православ’я. Його було призначено першим очільником новоствореної Варшавської єпархії, як симпатика православ’я. З 1843 р. був митрополитом в Новгороді і Санкт-Петербурзі.