Туган-Барановський Михайло Іванович

Народився Туган-Барановський Михайло Іванович 1865 р. у селі Солонім Чернігівської губернії. 1888 р. закінчив водночас два факультети Харківського університету: фізико-математичний і юридичний (перший - із званням кандидата). Юридичний факультет привабив його тим, що тут вивчалися соціально-економічні дисципліни; найбільше цікавили його політична економія, економічна історія, історія права. Це і визначило творчу долю вченого - головні праці його лежать в галузі теорії ринків і криз, розвитку капіталізму і теорії розподілу, кооперації.

Він став широко відомим після опублікування його книги "Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини та вплив на народне життя". Її Туган-Барановський у 1894 р. захистив як магістерську дисертацію. Спираючись на ідеї К.Маркса, автор дослідив одну із складних рис капіталістичної системи господарства - циклічність розвитку. Книга витримала ряд видань як вітчизняних, так і зарубіжних.

Теорія криз Туган-Барановського мала численних послідовників, серед яких - М.Кондратьсв, Ж.Мескюр, Л.Пооме, Г.Шмоллер, А.Шпітгоф. Сучасні економісти підкреслюють - теорія криз, висвітлена в названій праці, справді була досягненням світової економічної думки.

1895 р. Туган-Барановський став приват-доцентом Петербурзького університету, де невдовзі організував свій семінар. Починаючи з цього року, він працював у Петербурзькому політехнічному інституті, а також в Українському державному університеті.

Водночас Михайло Іванович збирає матеріал для докторської дисертації. У 1898 р. він видає свою працю "Русская фабрика в прошлом и настоящем" і захищає її як докторську дисертацію. У монографії дається глибокий аналіз розвитку капіталізму в Росії, показано історичну зумовленість і перспективність розвитку капіталізму.

Слід відзначити, що в кінці XIX ст. Туган-Барановський належав до визначних представників "легальних марксистів", виступав послідовником економічного вчення К.Маркса. За пропаганду марксизму він з 1903 р. перебував під наглядом поліції. Політична неблагонадійність перешкодила йому одержати професорську кафедру в Петербурзькому університеті. На початку XX ст., особливо в період буржуазно-демократичної революції, його погляди на економічну історію Росії змінюються і він відходить від марксизму.

Обурений цим Ленін назвав Туган-Барановського "звичайним буржуазним економістом". «Один з кандидатів кадетської партії, - писав він, - професор Туган-Барановський, належить до тих російських економістів, які замолоду були майже марксистами, а потім швидко "порозумнішали", "підправили" Маркса обривками буржуазних теорій і за великі ренегатські заслуги забезпечили собі університетські кафедри для вченого одурення студентів».

Відтоді потягнувся за вченим хвіст ярликів: "буржуазного економіста", "ренегата", його наукова спадщина, надто ж фундаментальна розробка "Социальные основы кооперации" (1916 р.), де узагальнено досвід світового кооперативного руху, і сьогодні становить великий Інтерес. Усі праці Туган-Барановського вирізняє гуманізм, в центрі уваги вченого завжди стояла людина з її потребами й інтересами.

З 1909 до 1918 р. Туган-Барановський був головним редактором журналу "Вестник кооперации", заснованого Санкт-Петербурзьким відділенням Комітету з потреб сільських ощаднопозичкових і промислових товариств. Журнал відіграв важливу роль в історії кооперативного руху і визнавався сучасниками як один з кращих у цій галузі.

Останні роки життя Туган-Барановського пов'язані з Україною, куди він приїхав в кінці 1917 р. До січня 1918 р. він займав посаду міністра фінансів при Центральній Раді, але згодом виїхав до Москви, та ненадовго. В тому ж році він повертається до Києва, знову працює в Українському державному університеті і входить до Комісії для вироблення законопроекту про заснування Української Академії наук. Збереглася його "Записка про Відділ соціальних наук", де він характеризує всі головні напрямки відділу: "предметом досліджування економічної кляси, - писав учений, - повинне бути суспільне життя з боку його матеріального змісту в протилежність його формальному бокові, що його виучує право". Щодо соціології, то Михайло Іванович зазначає: «найзагальнішою наукою цієї кляси з'являється соціологія... соціологічна література величезна й без неї неможливо уявити собі сучасної науки про суспільство».

Туган-Барановський виступив ініціатором створення при кафедрах теоретичної економії і статистики в УАН Інституту для вивчення людності України та Інституту для вивчення економічної кон'юнктури. Про останній він писав: «більшість господарських явищ тісно сполучені між собою. Коливання їх можна порівняти до коливань погоди. Систематичне виучування цих коливань у широкому масштабі повинно дати вельми цінний та повчаючий матеріал для з'ясування господарських закономірностей. Інститут для виучування економічної кон'юнктури з'являється начебто економічною обсерваторією, яка ставить собі завданням реєструвати зміни економічної кон'юнктури, відмічати всі коливання економічних кривих й опісля, після відповідного наукового аналізу, використовувати цей статистичний матеріал для цілей наукового узагальнення й предвиджування».

Туган-Барановському належить пропозиція про створення в соціально-економічному відділі УАН кафедри теорії кооперації. Він відзначав, що кооперація в Україні є народним рухом і має велике значення. «Весь цей могутній національний рух, - писав Михайло Іванович, - повинен набрати для українського народу цілком виключного значення, бо ж український народ у своїй масі - хлібороби, а кооперація знаменує для селянського господарства істотну умову - перехід до раціональної агрономії та високої сільськогосподарської техніки».

Туган-Барановський був також ініціатором створення кафедр історії господарства і господарської географії.

З початком діяльності УАН Михайло Іванович очолив кафедру теоретичної економіки, а 5 грудня 1918 р. став директором Інституту для вивчення економічної кон'юнктури. Але не судилося вченому здійснити свої плани. 21 січня 1919 р. він помер.