Виправні роботи

ВИПРАВНІ РОБОТИ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ З ІНШИМИ ВИДАМИ ПОКАРАНЬ
Продовжуємо знайомство з кримінальним та кримінально-виконавчим законодавством України.
Євроінтеграційні процеси України та відхід від радянського минулого зумовлює необхідність здійснення правової реформи, зокрема у сфері призначення та застосування кримінальних покарань. Світова спільнота в останній час серйозно займається пошуком альтернативних позбавленню волі покарань. Це пояснюється значними матеріальними витратами держави та негативними наслідками правового, морального і соціального характеру, що настають для особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі. Для України, яка займає шосте місце у світі за кількістю ув’язнених на 100 тисяч населення, поширення практики застосування альтернативних видів покарань є важливим завданням. Сьогодні, згідно українського законодавства, існує ціла низка видів покарань, що є альтернативними позбавленню волі. Однак питання застосування такого альтернативного позбавленню волі виду покарань, як виправні роботи, в умовах демократизації українського суспільства й побудови правової, європейської держави набуває особливого значення й відрізняються підвищеною актуальністю.
Виправні роботи в системі кримінальних покарань належать до основних і мають багаторічну практику застосування в радянську добу існування нашої держави. Вони збереглися і в чинному КК України 2001 року, однак, значно, а саме на 39 %, скоротилася кількість санкцій, які передбачають виправні роботи, що повною мірою відображає суперечливе становище даного виду покарання, яке в сучасних складних соціально-економічних умовах поступово втрачає своє колишнє значення.
Зараз фактично відбулася зміна суспільно-політичного ладу, коли діють інші закони суспільного й економічного розвитку. Тому ті положення, які були актуальні ще 15–20 років тому, нині вже не спрацьовують або ж потребують змін. Це доводить і статистика: у 1980-х роках питома вага засуджених до цього виду покарання складала 25–26 %; з початку 90-х років практика застосування виправних робіт зменшувалась – виправні роботи були застосовані до 21–22 % засуджених. У 2014 р. дане покарання було призначено 262 особам (0,3 % від загальної кількості засуджених), частка засуджених до виправних робіт у 2015 р. складала лише 0,2 % (224 особи) і така тенденція зберігається протягом останніх років.
У виправних роботах, цілком зрозуміло, кара полягає не у праці як такій, оскільки працювати для людини – це, так би мовити, природна потреба, спосіб її самовираження; це основне джерело існування її та її близьких. Отже, карати такою працею безглуздо. Отже потрібно розібратися, в чому полягає сенс кари. На думку експертів, зміст кари, властивий виправним роботам без позбавлення волі, створює низка елементів. До них належить сам факт осуду, оскільки визнання людини винною у вчиненні злочину означає негативну морально-політичну її оцінку від імені держави, виникнення судимості, стягнення із заробітку, тобто майнові правообмеження. Існує й така позиція, що каральна сторона виправних робіт містить у собі три моменти – обов’язкове залучення до праці, деяке обмеження трудових прав і вплив матеріального характеру. З такою позицією вчених можна погодитись, але необхідно зробити акцент на тому, що сьогодні законодавцем дещо звужено обсяг правообмежень, які становлять зміст кари. Фактично особи, засуджені до виправних робіт, мають усі громадянські права, але з обмеженнями, які передбачаються виправними роботами як видом покарання.

За матеріалами інтернетресурсів

Наталя ЛУЦЕНКО
заступник начальника Кам’янського районного відділу № 1
філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області