Історична довідка с. Станова

Станова - село, центр сільської Ради, розташоване в 5 км від районного центру і залізничної станції «Смородино». Населення - 800 чоловік. Сільраді підпорядковані села Оводовка і Тучне. Село Станова виникло на зламі ХVII-XVIII століть, десь у 1699-1701 роках. Заснував його полковник тодішнього Охтирського полку Іван Перехрестов, який займався виробництвом, в той час дорогоцінного поташу (смоли і дьогтю), що йшов на великий ринок та був складовою частиною виготовлення пороху. Так, у лісистій місцевості Тростянецьких земель Перехрестова, на лівому березі річки Краківка, поруч із землями Більчанської слободи, за вказівкою власника масиву з»явився «стан». Можливо, його просто називали «лісовим станом», чи «станом» полковника Перехрестова, але від кореня цього слова пішла назва поселення працівників, які займались виготовленням поташу. В сучасній історії село Станова згадується як виселок с. Білка. Достовірно відомо що село започаткували 34 родини: це Гордієнки, Міщенки, Цілуйки, Кіяшки та інші. В 1704 році царським указом Петра І всі землі, ліси і маєтності, куди входила і Станова, були відібрані у Перехрестова та передані в державну казну. В 1721 році Петро І подарував Станову ( 22 двори з 111 душами людей) своєму духовному наставнику Тимофію Надоржинському. Рід Надоржинських володів Становою до кінця XVIII століття. На початку ХІХ століття володарем Станової став титулярний радник Микола Васильович Бразоль. У 1826 році в Бразоля було уже 446 чоловіків і 452 жінки кріпаків. У 1874 році станівські землі придбав цукрозаводчик Леопольд Кеніг, котрий приєднав їх до свого Тростянецького маєтку. На північній околиці села Станова був збудований маєток, який складався із дому управителя, контори, двоповерхової казарми, 13 різних сараїв, свинарників, воловні. Так виникла Станівська економія. Були завезені високоудійні корови швейцарської породи, німецькі коні-ваговози, урожай зернових становив 15 ц /га, а цукрових буряків понад 200 ц/га. На березі одного з ставків був збудований пивний завод, який існував до 20 ст.,а став і понині називається “Пивнянським”. Новий власник Станової започаткував і нову систему ведення лісового господарства. Всі свої лісові масиви він об»єднав у лісництво. Так на території с. Станова виникло культурне лісове виробництво. По цей час Краснянське лісництво займається вирубкою лісу, заготівлею промислової деревини, контролем вирубки лісу, розведенням та охороною лісових тварин і дичини. З пчатку створення Червоно-Тростянецької дослідної станції (1923 р.) територія Краснянського лісництва є постійною експериментальною базою науково-дослідних робіт станції по вирощуванню лісових культур. Під час першої російської революції 1905-1907 рр. в селі неодноразово відбувалися селянські хвилювання. Радянська влада була встановлена в січні 1918 р. В 1920 році створена Сільська рада. Першим головою її став Цілуйко Кирило Трохимович.
1905 рік бурхливий революційний. Станівці приєднались до страйку робітників Кенігівського заводу. Шлях від Станової до Тростянця був вкритий перевернутими боронами. На дорозі чергували вартові. Та цей виступ селян був придушений Охтирським
кавалерійським полком. Радянська влада була встановлена в січні 1918 р. В 1920 році створена сільська Рада. Першим головою її став Цілуйко Кирило Трохимович. У 1930 р. селяни організували сільськогосподарську артіль “13-річчя Жовтня”, яку в 1937 році перейменували у колгосп ім.. Чкалова. Першим головою артілі був Овчаренко Іван Овсійович. В господарстві було 50 коней, більше 100 корів, сільгосп-інвентар, посівний матеріал. А на базі маєтку Кеніга було створено відділення радгоспу. В ньому працювало більше 300 робітників, утримувалось більше 300 корів. У 1931 р. в селі була організована бригада по розкуркулюванню. Всіх, хто не вступив до колгоспу, або не працював в радгоспі, розкуркулювали і висилали з села. Таким чином, з села було вислано 23 сім”ї, 12 яких через рік повернулись назад. Нерозважлива політика держави та неврожай 1932 року привели до голодомору 1933 року. Внаслідок цього страшного лиха в селі померло більше 100 чоловік, з них 56 дітей. Не проминула село і чорна хвиля репресивного 1937 року. Чотири жителі села незаконно були засуджені до тривалого тюремного ув”язнення. До 1941 року в колгоспі було понад 100 коней, більше 600 голів великої рогатої худоби. Розводили свиней, птицю, займались бджільництвом. В 1935 році в відділку радгоспу зібрали також рекордний врожай пшениці-35 ц/га. В 1936 році за вирощування рекордного врожаю буряків на полях відділку радгоспу Орденом Трудового Червоного Прапору був нагороджений бригадир Станівського відділку радгоспу Бублай Василь Микитович. За високі надої молока Півнеківський цукрорадгосп у 1940 році завоював право участі у Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. Разом з радгоспом учасниками цієї виставки були і передовики Станівського відділку –доярки Соломаха Парасковія Овсіївна і Плутенко Ольга Іванівна. Вони одержали медалі Виставки і грошові премії. В 1941 році почалась Велика Вітчизняна війна. На фронтах війни і в партизанських загонах проти ворога билися 210 жителів села, 54 з них за мужність і хоробрість нагороджені орденами і медалями СРСР, 155 сільчан загинули в боях за свободу і незалежність Батьківщини. На увіковічення пам»яті загиблих в селі в 1957 році встановлено пам'ятник радянським воїнам, загиблим при визволенні села від гітлерівців, а в 1958 році - обеліск Слави, на честь односельців, які загинули в боротьбі проти фашистів. В 1944 році в село повернули евакуйоване майно і розпочалась відбудова зруйнованого господарства. З січня 1947 року головою колгоспу був обраний Подгорний Петро Васильович. З його приходом більш жваво пішло відновлення довоєнних посівних площ, підвищення урожайності зернових та технічних культур, зростало поголів»я худоби. У 1950 році були приєднані колгоспи ім.. Ворошилова ( с. Тучне) та «Паркомуна» (с. Оводівка). У лютому 1972 року по рішенню загальних зборів пройшло об”єднання колгоспів ім. Чкалова та Буймерського колгоспу ім. Карла Маркса в одне господарство з центральною садибою в с. Буймер. В період відбудови зруйнованого війною народного господарства та подальшого його розвитку станівчани працювали з гідністю і ентузіазмом. За самовіддану працю 25 чоловік нагороджені орденами і медалями СРСР, серед них орденом Леніна – робочі Станівського відділення Півненківського радгоспу І. Ю. Кіяшко, О. С. Піддубина, З. П. Целуйко, Н. Д. Тимченко і колгоспниця виробничої дільниці № 3 КСП Ім. Карла Маркса М. С. Жабко. Сучасне сьогодення внесло свої корективи в життя селян. Землі радгоспу та колгоспу розпайовані. Жителі сіл одержали Державні акти на право володіння земельними наділами. На території с. Станова набирає розвиток приватне підприємництво і торгівля. Землі жителів Станівської сільської ради та державні землі на її території знаходяться в оренді ТОВ «Буймерське господарство», ПП «Буймерське», ПРАТ РАЙЗ Максимко (Романівська філія), Фермерське господарство «Краківське» та «Воскресенське». У селі функціонує Станівська ЗОШ I-II ступенів, ДНЗ «Зірочка», фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, сільська бібліотека, відділення поштового зв»язку. В клубі працює колектив художньої самодіяльності, а в ньому 44 учасників всіх вікових груп. Фольклорний ансамбль “Калина” сільського клубу –дипломант Всеукраїнського конкурсу “Мистецькі береги Ворскли”. Жителів с. Станова обслуговують товарами магазин змішаної торгівлі міського споживчого товариства та два приватних підприємця, які утримують два магазини. Здійснюється виїздна торгівля приватними підприємцями та підприємствами району. У 2006 році в с. Станова завершено будівництво газопроводу. Газифіковано
Жителі села пишаються своїми видатними земляками. Це – Штанов І. І. – скульптор, письменник, Висоцький Г. В.- голова правління ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», «Заслужений машинобудівник України», академік Української академії наук, меценат, який який велику допомогу надає рідному селу в питаннях благоустрою, Гордієнко М. О.- гірнічний інженер-винахідник, Кіяшко І. А. – вчитель, автор книг про історію с. Станова. Славиться с. Станова досягненнями в спорті. Цілуйко Анатолій Анатолійович – чемпіон України з лижних гонок, член Збірної України. Манойленко Олександр Володимирович -Чемпіон України з біатлону, чемпіон України з лижних гонок, член Збірної області.