Історія села

Село Горинка Було засноване в 1545 році і, на той час складалось всього з 17 дворів. За народними переказами, його було спалено турками настільки, що залишилось 2 хати. Та люди відбудовували зруйновані домівки і знову зявилось поселення. Від тієї давньої події горіння села, – виникла назва – Горинка.

Під час Люблінської унії 1569 року село, як і всі західноукраїнські землі було передане Литвою Польщі і ввійшло до обєднаної держави, відомої під назвою Речі Посполитої.

Горинчани були свідками й учасниками визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького за незалежність. Літом 1651 року через село пролягав шлях козацьких полків під Берестечко.

У XVII ст. посилюється окатоличення та ополячення населення.

Проте, у 1767 році в селі була побудована на пожертвування прихожан, церква в ім’я Святого Архистратига Михайла. Церква була дерев’яна, з такою ж дзвіницею. До 1877 року була трьохкупольна, а в цьому ж році виправлена в фундаменті, стінах і дахові й покрита залізною бляхою.

У 1795 році, під час третього поділу Речі Посполитої село, як і інші села, що розміщені навколо Кременця, відійшли до Російської імперії і було віднесене спочатку до Подільської, а пізніше до Волинської губернії.

В якійсь мірі, село постраждало під час першої світової війни. У 1915-1916 роках село опинилось у прифронтовій смузі. З часу проголошення 22 січня 1918 року Четвертим Універсалом Центральної ради незалежності і до приходу 2-го червня 1919 року більшовиків село підпорядковане українській державній владі. Майже два десятиліття (1920-1939рр) Горинка перебувала у складі Польщі.

Знаменною подією стало для горинчан перебування в селі, під час подій громадянської війни Г.І. Котовського, який, до речі був пораненим під час військових дій, на території теперішнього колгоспного саду і отримав першу медичну допомогу саме від горинчан. В селі до цього часу є меморіальна дошка в його честь. До Великої Вітчизняної війни на околиці села функціонував спиртзавод, а в селі, на найвищому пагорбі красувався „палац” – маєток генерала Бобрика. Всі ці величні будови були вщент зруйновані в перші воєнні роки.

В 1961 р. – утворення колгоспу, який з часом розділений на два окремих господарства. У 1995-1998 рр. в селі функціонував пивзавод, який, з часом припинив свою роботу. Побудовано нове приміщення контори, в якому розміщено сільську раду та офіс ТОВ»БІО-ЛАН»

В селі функціонує загально-освітня школа 1-111 ступенів, сільська музична школа , сільська бібліотека, лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини,аптека,відділення зв»язку,п»ять торгових точок.

Окрасою й гордістю Горинки є новозбудований й освячений у 1997 році храм ,який освячений в день св. Іова, звідси й назва храму церква преподобного Іова Почаївського.