Сайт селища Підкамінь

Містечко Підкамінь лежить на межі Волині і Поділля. Саме тут сходяться Вороняцький та Гологоро-Кременецький кряжі.

Назва містечка пов’язана з місцем його розташування. В перших історичних хроніках від 1441 року воно зазначене як «Місто під Каменем», надалі фігурує як Підкамінь. Над ним возвишується на 17 метрів унікальний Чортів камінь або Камінь-велет – рештки Гологорсько-Кременецької гряди. Існують інші припущення щодо виникнення цього каменя. Можливо, це – кораловий риф, який зберігся з тих часів, коли на цьому місці плюскотіло море.  За народною легендою якийсь богатир приніс камінь на гору, де мало бути споруджено укріплення. В другій половині 1700-х років містечко мало назву Підкамінь Цетнерівський, від прізвища дідичів, які ним володіли в той період.  Статус міста Підкамінь отримав в 1569 році.

Околиці Підкаменя заселялися людьми з давніх давен. Тут був сприятливий клімат, хороші природні умови для проживання і ведення господарства. В часи язичництва поблизу Чортового каменя існувало ймовірно капище.

Давня історія Підкаменя пов’язана, насамперед, із кляштором отців домініканів. В     ХІІІ ст. вони сюди могли прибути після розбитого в 1234 році татарами Києва. Однак і на новому місці  монахи не надовго залишились, вони всі гинуть під час одного із набігів татар на Поділля. Після цього ще неодноразово монаша обитель поставала і руйнувалася знову. Після останнього зруйнування храму на рубежі XVII-XVIII ст. його було відбудовано коштом самого польського короля Яна ІІІ Собеського. За ст. побожного життя отці домінікани у кляшторних стінах зібрали величезну бібліотеку і архів, які слугували для їхньої релігійної і наукової праці. В каплиці, яка входила до ансамблю домініканського кляштору була знаменита чудотворна ікона Матері Божої. Наразі ікона зберігається у Вроцлаві.

Під час Першої світової війни Підкамінь був ареною активних бойових дій. По лінії Підкамінь-Зборів-Озерна наступали польські війська армії генерала Юзефа Галлера. В самому містечку діяв сирітський притулок.

Великою драматичністю в житті Підкаменя відзначились події Другої світової війни, які увійшли в історію під назвою Підкамінської трагедії. В домініканському кляшторі переховувалися близько 2000 поляків з містечка і довколишніх сіл. 12 березня 1944 року декілька сотень поляків було по-звірячому вбито.

За часів радянської влади в Підкамені працювало декілька дрібних виробничих підприємств, орієнтованих на переробку продукції місцевих колгоспів. Саме містечко в 1940-1941 та 1944-1959 роках було районним центром.

Найбільша духовна і архітектурна перлина Підкаменя - колишній домініканський кляштор, який нині має назву Монастиря походження дерева хреста Господнього. Головна домінанта монастирського комплексу - Вознесенський костел. Він зазнавав неодноразових перебудов. Барокова вежа – плід праці видатного архітектора Павла Ґіжицького. Безпосередньо до будівлі костела прилягають келії. На подвір’ї святині представниками польської шляхетської родини Ледухівських було встановлено колону Матері Божої. Також збереглися каплиця-ротонда та залишки оборонних мурів.

Біля північно-східного підніжжя гори Рожаниці знаходиться дохристиянський храм. На думку істориків він чи не єдиний в Україні, який зберігся до нашого часу в первісному вигляді. Хоча печера храму має природнє походження, все ж є елементи, до створення яких приклалася людська рука.

В Підкамені більшу частину свого життя провів Садок Баронч. Сюди він прибув одразу після того, коли вступив до ордену отців домініканів. Постать Садока Баронча  неоднозначна і суперечна. Сучасники, інші монахи не зовсім розуміли спосіб життя свого колеги. Водночас він здобув неабиякий авторитет в наукових колах. За 40 років  напруженої праці Садок Баронч видав декілька десятків цінних наукових праць з історії містечок Галичини та Поділля.

Впродовж 2007-2013 років Підкамінь був місцем проведення грандіозного фестивалю, куди з’їжджалися рок-виконавці та їхні прихильники не лише з України, але й з Європи.