Сайт села Здолбица

Здовбиця – одне з найбільших сіл Рівненської області (населення понад 6000 жителів), разом із сусіднім Здолбуновом входить до Рівненської агломерації. Існує декілька версій походження назви населеного пункту, здебільшого це – народні легенди. Досить часто населені пункти отримували від прізвищ засновників. У випадку із Здовбицею таким першопоселенцем називають якогось Здовбу. Інша версія пояснює назву, як виниклу ще за часів дулібів, які нібито тут «здолбували»  дерево для будівельних робіт. Досить близька до цієї версія інша, що тутешні умільці «здолбили» дерево і таким чином виготовляли човни. В історичних джерелах назва населеного пункту фігурує як Всдолбиця. Питання щодо назви села лишається незясованим до кінця і дискусійним, хоча, назва швидше за все поав’язана із довбанням чогось, як і у випадку із Здолбуновом.

Здовбиця належить до давніх поселень Здолбунівського краю. За даними археологічних досліджень вже в часи Київської Русі тут існувало якесь давне поселення, можливо, укріплене городище.

11 жовтня 1487 р. село Здовбиця  згадується в акті передачі  села польському королю. На той момент ним володів руський рід Шиловичів. На думку деяких дослідників Здовбицю заклали переселенці знищеного села Голенки. Наступними довголітніми власниками Здовбиці були Острозькі та Любомирські. За останніх тут було побудовано гарний палац із необхідними господарськими забудуваннями.

За часів Національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького в околицях села діяли численні повстанчі загони. Деякі жителі села долучились до цих боївок і громили шляхетські маєтки.

В ХІХ ст. Здовбиця відігравала значне значення в житті тутешнього населення, село було центром волості, до якої входив навіть сусідній Здолбунів, який на той момент ще не розвинувся до рівня міста. В селі існувала школа, церква та парафіяльна каплиця від  тайкурівського костела.

За періоду міжвоєнної Польщі Здовбиця була центром сільської ґміни, до якої входило 26 громад. Зараз Здовбиця село, яке активно розвивається, більшість мешканців працює на підприємствах Здолбунова та Рівного.

Якихось цікавих архітектурних пам’яток у Здовбиці не збереглося. Колишній князівський палац дуже постраждав під час Першої світової війни та був доруйнованний вже за наступних десятиліть. Заараз фрагментарно прослідковується давній парк, який раніше оточував палац. Збереглася також липова алея, яка колись вела до палацу.

Існуюча в селі Михайлівська церква була побудована наприкінці ХІХ ст. Храм мурований, на 5 куполів, у 1879 р. добудовано до святиню дзвіницю. Відомо, що дерев’яну церкву із Здовбиці перед будівництвом нового мурованого храму вивезли до одного із сусідніх сіл. Оскільки назви села історія не зберегла, тому, можливо, що цей храм існує і досі.

У Здовбиці народився сучасний український географ Степан Мохначук. Після закінчення Львівського університету Степан Степанович вчителював в містечку Демидівці, а потім навчався в аспірантурі та довгий час працював в Київському університеті. Степан Мохначук автор понад 100 наукових праць, займається питаннями географії населення та географічним моделюванням.