Сайт поселка Клевань

Клевань – одне з найбільших селищ міського типу Рівненської області (населення близько 8000 жителів). Неофіційно існують два селища: Клевань І (історична частина) та Клевань ІІ (більш нове поселення довкола залізничної станції). До категорії селищ міського типу віднесено в 1940 р. В істориків є єдине пояснення назви населеного пункту,  швидше за все, що Клевань – це видозмінена форма слова «коливань». В давнину це слово означало велику  вагу, яка використовувалась для зважування худоби.

Деякі з дослідників сходяться на думці, що Клевань ровесник Пересопниці. Під назвою Коливань поселення могло існувати ще в XII ст.

Клевань, як поселення відомий з 1458 р., тоді селищем вже володіли князі Чарторийські, які лишились його дідичами впродовж наступних століть. Клевань постійно конкурував із сусідньою Оликою, як власне, Чарторийські із Радзивіллами, доходило до суперечок і за спірні землі.

Вже через якихось 20 років Михайло Чарторийський почав зведення укріпленого замку. Продовжував розпочату справу Федір Чарторийський. Місце під побудову замку з військо-тактичної точки зору було обрано вдало – тутешній берег Стубли був досить крутим. Клеванський замок раніше мав 3 вежі (одна, дерев’яна не вціліла), на самій річці стояв млин та гребля. Для забезпечення роботи цих  одиниць замкового господарства існували невеликі басейни. Ще до 70-х рр. споруди функціонували та використовувалися для купання місцевими жителями. Басейни зникли у зв’язку з меліоративними роботами та забезпеченням в поливальній воді аграрного підприємства в Зорі. І греблю, і млин можна побачити на гравюрі Наполеона Орди.

Впродовж XVI-XVII ст. були неодноразові спроби взяти штурмом Клеванський замок. Декілька разів його намагались захопити  турки. В 1640 р. здобиччю нападників стало Рівне, будучи під ейфорією цього захоплення татари тиждень тримали в облозі Клевань, однак містечко вистояло. Легенди оповідають, що Клеванський замок мав підземні ходи,  які вели до місцевого костелу Благовіщення та до Олицького замку. Наскільки такі легенди правдиві судити важко, тим не менше в самому центрі містечка траплялися провали, що свідчить про безперечне існування таких.

З 1632 р. в Клевані діяла єзуїтьська колегія. Трохи пізніше, в 1654 р. містечко отримало Магдебурзьке право. Звичайно, що це пришвидшило економічний розвиток містечка на противагу Олиці, яка ще такого статусу на той момент не мала.

Історія Клеванського замку складалася таким чином, що його пристосовували під потреби різноманітних закладів. Власник, князь Чарторийський свого часу тут  відкрив польську гімназію, але та була згодом закрита російською владою. В 1830-х рр. в цих стінах нетривалий час працювало російська гімназія. За радянських часів тут працювало ПТУ, а згодом лікарня для людей з алкогольною залежністю.

Етнічне обличчя Клевання суттєво змінилося в ХІХ-ХХ ст., коли в містечку  проживала значна єврейська громада. В її руках були дрібні промислові підприємства, ремесла та торгівля.

В часи німецької окупації Клевань отримує статус районного центру. В містечку діяла українська поліція, з часом вона перейшла на бік УПА. В лісах довкола Клеваня в той час діяли численні повстанчі загони.

За радянських часів всіх поляків виселили, лишилися лише українці. Містечко почало розвиватися, як один з центрів лісопереробки та виготовлення виробів з деревини. До середини 1960-х рр. існував Клеванський район.

Зараз в містечку діє декілька великих підприємств, навчальні заклади, в тому числі середні, районна лікарня, госпіталь ветеранів війни.

З архітектурних пам’яток в Клевані зберігся згаданий вже замок, який потребує негайних реставраційно-відновлюваних робіт. З святинь зберігся один з найстаріших в Рівненському районі костелів. Храм діючий. Окрім костелу родиною Чарторийських в Клевані також була зведена церква Різдва Христового.

З Клеванем пов’язане життя багатьох  представників роду Чарторийських. В тутешній духовній школі свого часу навчалися відомі письменники та громадські діячі: Борис Тен, Авенір Коломієць та Олекса Стефанович.