Сайт поселка Славское

Селище Славське (Славсько) – один із центрів туризму в Карпатах. Воно лежить на річках Опір та Славка в оточенні гір: Високий Верх, Довбушанка (Писана Криниця), Ільза, Кічерка, Присліп, Плай та інших, нижчих вершин. Питання появи назви поселення досить спірне, невідомо чи селище дало назву річці Славці чи навпаки. Тим не менше, вона може бути прадавня і бути пов’язаною зі словом «славні». Такими славними воїнами були дружинники руського князя Святослава Володимировича. Під час локальних міжкнязівських сутичок 1015 р. полягло чимало вояків, ті ж, що вцілили – осіли при річці і заклали своє поселення. Статус селища Славське має з 1961 р.

Перші згадки про Славське є в актових книгах Перемиського земського суду і датуються вони 1483 р. Вже на той момент це було чимале селище.

У 1594 р. село стало жертвою набігу 40-тисячного татарського набігу. Попри величезні людські втрати поселення вистояло проти шаленого натиску чужинців.

Важкими для простого селянства Славська були часи Речі Посполитої. Польські шляхтичі нападали на українські садиби, грабували їх і плюндрували. Ці непрості часи досліджував історик Владислав Лозінський. Попри свою приналежність до польської нації, він об’єктивно ставився до реалій того часу і з обуренням засуджував негідні дії тутешньої шляхти.

Звичайно, що польський гніт породжував українську протидію. Прагнучи протистояти сваволі шляхти, селяни втікали з сіл в гори і створювали загони опришків. Майже десятиліття протягом 1671-1681 рр. в Сколівських бескидах активну боротьбу вів загін Андрія Дзегановича. В тутешніх горах бували й опришки знаменитого Олекси Довбуша.

Вже з ХІХ ст. Славське починає розвиватися як туристичний курорт. Підприємцями Ґрьодлями і Шмідтами в 20-30-х рр. були побудовані перші витяги і трампліни. В радянський час Славське стає курортом всесоюзного значення. Тут унікальний мікроклімат, постійна безвітряна погода з стабільними сніговими опадами, все це дає можливість займатися зимовими видами спорту аж до квітня. Щороку в славську відпочиває 10000-15000 осіб не лише з усіх куточків України, але й з-за кордону.

Під час Першої світової війни поблизу Славська на горі Маківка тривали важкі і кровопролитні бої між Січовими Стрільцями і військами російського генерала Брусилова.

З 1939 по 1959 р. селище було центром Славського району Дрогобицької області. В перші ж роки тут було організовано колгосп ім. Т. Г. Шевченка, пізніше його було укрупнено колгоспом з с. Грабовець. В 50-х рр. у селищі було споруджено цегельню. Основний напрямок занять теперішніх трударів – вирощування овець.

Протягом тривалого часу в Славській церкві парохом працював Микола Устиянович. Героїчне минуле верховинців, оповіді про опришків, що передавалися з покоління в покоління, його настільки захопили, що письменник написав свою знамениту повість «Страсний четвер».

Селище Славське – місце народження Федора Заревича. Його творчість літературознавці вважають фантастичною та ґотичною. Найкращі твори письменника: повість «Хлопська дитина» та оповідання «Чудний цвіт», «Вітренниця». Федір Заревич один із засновників української періодики, співпрацював з такими часописами як: «Вечорниці», «Русалка», «Русь» та «Правда».

Славське неодноразово відвідував син Маркіяна Шашкевича, Володимир – представник так званого другого покоління «Руської трійці». Подорожуючи Бойківщиною у рамках етнографічної експедиції в 1904 р. Славське відвідав І. Я. Франко.

Славське цікаве не лише як курорт, тут є унікальні пам’ятки. Передовсім це Успенська церква 1901 р. побудована за проектом видатного архітектора В. Нагірного. За легендою місце під неї обрали те, куди падав хрест із старого дерев’яного храму. На сусідній гірці - дзвіниця та давній цвинтар. Тут же пам’ятник М. Устияновичу.

Жителем селища Юрієм Микольським створено приватний музей визвольної боротьби. Складається він з двох приміщень, де розміщено «мирну» і «воєнну» експозиції. В першій представлені підпільні видання УПА та документи. «Воєнна» частина представляє зброю, обмундирування вояків, речі армійського вжитку. В дворі відтворено упівську боївку.