Сайт города Комарно

Містечко Комарно або Комарне лежить при річці Верещиці. Раніше вздовж берегів були мочарі, над якими кишіли цілі полчища комарів. Саме від них поселення й отримало свою назву. Міські права Комарну були надані ще в 1473 р.

На території сучасного містечка в 1936 р. проводилися археологічні розкопки. Тоді було виявлено знахідки, що датуються II тисячоліттям до нашої ери. Поруч з ними було виявлено речі епохи давньоруської держави, що красномовно свідчить про існування тут в минулому укріпленого городища.

Перша письмова згадка про Комарно датується 1471 р. Через два роки містечко отримало Магдебурзьке право, тоді ж тут було зведено замок і перший костел. XVII ст. в житті Комарного характеризується початком бурхливого розвитку. В поселенні окрім дрібних ремісничих майстерень виникають перші промислові виробництва: броварня, млини, сушарні хмелю, тощо. Славиться риба, вирощена в тутешніх ставках.

Певним гальмом економічного розвитку Комарного були часті напади татар. Зазвичай місту в них вдавалося вистояти, але вони все ж завдавали йому значних руйнувань. Однак в середині XVII ст. містечко встояло перед козацькими військами, а в 1672 р. тут відбулася велика битва між польськими і турецькими військами. Тоді десятитисячне ордище турецького султана Нурредина було дощенту розгромлене.

Розвиток Комарного продовжувався у австрійські часи. В цей період у містечку з’явилися нові промислові підприємства: кілька маслоробень, суконна фабрика. На початку ХХ ст. була побудована велика цегельня. Місцеві мешканці займалися садівництвом, вирощували фрукти, які експортувалися навіть до стольного Відня. Тоді ж Комарно стає повітовим центром.

Якщо до кінця ХІХ ст. в етнічному складі Комарного переважали українці, то пізніше зростає кількість єврейського елементу. В цей час в містечку вже працювали польська та українські парафіяльні школи, але більшість населення лишалася неписьменною. Важливе значення в житті українського населення Комарного мало відкриття читальні товариства «Просвіта».

Під час Першої світової війни з 26 по 30 серпня 1914 р. Комарно було ареною запеклих боїв між австрійськими і російськими військами. Росіяни спалили декілька кам’яниць в центрі міста та греко-католицький храм.

Буремним для Комарного виявився 1936 р. вже за панування Речі Посполитої. Протягом одного року відбулися два бунти: селянський і робітників на місцевому тартаку та маєтку графині Лянцкоронської.

Нічим добрим для жителів Комарного не були роки німецької окупації та радянщини. З 1940 по 1959 р. містечко було центром Комарнівського району Дрогобицької області. Багато жителів Комарного боролося в лавах УПА.

Головними промисловими підприємствами сучасного Комарного є газотранспортні. Тут працюють компресорні станції, які забезпечують транспортування газу до країн Європи.

Комарно – місце народження двох видатних польських істориків Кароля Шайнохи і Мечислава Орловича. Кароль Шайноха походив з польсько-чеської сім’ї, тому його найбільше цікавили взаємини між Польщею і Чехією. Він автор таких фундаментальних праць: «Болеслав Хоробрий», «Ядвіга і Ягайло» (в 4-х томах), «Історичні нариси» (4 томи), «Два роки нашої історії (166-1648)».

Мечислава Орловича можна вважати «батьком» польського краєзнавства і туристики. Його перу належать 150 путівників Польщею, деякі з них стосуються західно-українських земель.

В невеличкому Комарно є декілька архітектурних пам’яток. Колись розкішний палац Лянцкоронських перетворився на повну руїну. Палац оточує парк. Окрім того в містечку залишилися фрагменти колишнього Комарнівського замку (рови і вали).

На особливу увагу заслуговує церква Святого Архистратига Михайла. Побудова храму датується 1754 р., але, на думку О. Пеленського, це лише дата чергової її перебудови. Тоді ймовірно було надбудовано нові бані церкви. Це тризрубна, триверха будівля.

Ще один давній храм Комарного – костел Різдва Богородиці. Побудова храму датується 1650-ми рр. Споруда має виразні риси оборонної споруди. Ще одна особливість храму багате декорування скульптурними композиціями фасаду.