Дубенські цукровари врешті зізналися у порушенні екологічних норм

Рівне – Упродовж осені мешканці одного з мікрорайонів міста Дубно потерпали від несанкціонованого скиду на їхню територію стічних вод із місцевої цукроварні. На заводі проблеми не визнавали, а санітарно-екологічні служби її не помічали. Лише втручання журналістів дозволило припинити екологічне лихо.

Що то за лихо, коли навколо тихо – за таким принципом з початку бурякопереробного сезону мешканці мікрорайону цукрового заводу понад два місяці періодично вдихали запаморочливий запах сірководню, котрий ішов з рукотворного струмка з-під заводського паркану. Поки сподівалися, що виробничники самі усунуть цю проблему, струмок перетворився в пінисту річку і потрапив через автотрасу Рівне-Тернопіль аж до мікрорайону Волиця, розповідає його мешканець Сава Андрійчук. Пінна річка текла по вулицях і всмовктувалася в городи.

Журналіст редакції газети «Дзеркало плюс» Святослав Добровольський, котрий першим виїхав на місце події, розповів: воличчани не могли повірити, що то виробничі стоки, а через наявність піни вважали, що сталася аварія на каналізації. «Що цікаво – піна досить стійка, минув не один день, а вона зберігалася. Це була стічна вода з характерним таким неприємним запахом» – зазначає Святослав Добровольський.

«Добриво» із цукроварні

На статтю під заголовком «Чим затопило і запінило Волицю?», котра вийшла ще 22 листопада в дубенській газеті «Дзеркало плюс», ніхто не відреагував. За тиждень журналісти повідомили про це у своєму виданні. А незадовго люди побачили на стадіоні цукровиків вже озеро піни, розповідає мешканка мікрорайону Віра Ільчишина.

«У мене тут грядка. Уже торік я з неї не могла нічого зібрати, а цього року ще гірше – капусту не зібрала, буряки, морква – все затоплене, – бідкалася жінка. – Що не говоримо – жодних заходів не вживають. Ото буде йти, поки завод робить. Як запустили завод, як пішла вода – до цього часу йде».

Тим часом ті, хто мешкає зовсім поряд із цукроварнею, безпомилково констатували – ці стоки виходять із цукрового виробництва. Тамара Луць пропрацювала на заводі 36 років, і пам’ятає, як колись, через надмірну кількість забруднених буряків, вода після миття не встигала дістатися по трубах до фільтраційних полів на відстій – так звану ірригацію.

«Але такого, щоб вона ішла увесь час – не було, – констатує вона. – Наша грядка аж там, за клубом, стоїть наполовину затоплена водою.. я посадила туди на зиму цибулю і часник – нічого з того вже не буде. Увесь стадіон затоплено і вся ця територія…»

Олена Васильченко виросла в селищі цукровиків і пам’ятає традиційний запах, який іде від заводу під час сезону переробки солодких коренів. Це запах бурякового жому, але жодним чином не сірководню. Нині ж усе було по-іншому.

«Невідомо, чи це тільки після миття вода, чи є там домішки для гасіння піни, – каже вона. – А це шкідливо для здоров’я. Застоюється ця вода, запах неприємний. Це не робить честі керівництву заводу, яке повинне було вжити заходів».

Ви – не власники? Тоді вас не чують

Спроби людей усно звернутися до управлінців були марними – нині це приватне підприємство, куди не те, що не пускають сторонніх, а й не бажають їх вислухати. У цьому змогло переконатися і Радіо Свобода. Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Нива» Володимира Фалка вдалося знайти лише за телефоном, однак існування проблеми він не визнав – повідомив, що жодних скидів цукровий завод не робить. Директор говорив про це в ту хвилину, коли журналісти з фотоапаратами стояти біля стіни, з якої лилася брудна вода.

На підприємство медійників не пустили, інформаційний запит не прийняли, а порадили надіслати його поштою. Саме так ми й зробили, а тоді попрямували до Дубенської санітарної станції. Тут нам повідомили, що не роблять аналізу стічних вод, а що стосується повітря – то тут на заваді, на думку лікарів, стає документ, котрий 31 жовтня надійшов з Мінекобезпеки. Його процитував санітарний лікар Дубенської районної санітарно-епідеміологічної станції Петро Подворний: «Позапланові заходи за зверненням фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання норм законодавства здійснюються тільки за наявності згоди органу центральної виконавчої влади на його проведення. Наш орган виконавчої влади – Державна санітарно-епідеміологічна служба України» .

Отож, констатували санітарні лікарі, вони повинні направляти листи-клопотання і копії звернень громадян до цієї структури, і поки вона вирішуватиме, що з ними робити, такі проби буде брати пізно.

Еколихо локалізували. А наслідки?

Все ж журналістам вдалося домогтися перевірки стоків, яку здійснили комунальне підприємство «Дубноводоканал» та обласна екологічна інспекція.

Результати підтвердили, що це – стоки цукрового заводу, який належить Спільному підприємству «Нива». Про це повідомив заступник міського голови Дубна Руслан Мосійчук, якого виробничники також на підприємство не пустили. Хоча й пообіцяли, що усунуть неполадки.

У четвер мешканці постраждалого мікрорайону повідомили Радіо Свобода, що витікання стічних вод, від яких вони потерпали упродовж кількох місяців, припинилося. Статті і фотографії з місця довготривалої виробничої аварії передані до обласної природоохоронної прокуратури. Адже до цього часу жодна з інстанцій не відповіла на запитання: яка саме суміш у стічній воді заводу давала поверхнево активні речовини у вигляді піни; як буде покаране підприємство-винуватець, і що робитиме влада для того, щоб локальне екологічне лихо не стало щорічною традицією.

P.S. Органічні сполуки, які потрапляють до природних водойм та в ґрунти внаслідок забруднення довкілля цукровими заводами, легко загнивають і можуть викликати інфекційні захворювання. Так, минулої весни через викиди місцевих цукрових заводів загинула вся риба в річці Талянка на Черкащині.