Остроградський Михайло Васильович

Михайло Васильович Остроградський - визначний математик, механік, педагог. Його предки були мешканцями Миргорода. Прадід, Федір Остроградський - миргородський полковник, Матвій Остроградський - полковий суддя, що прославився під час Північної війни. А мати Михайла Васильовича походила із роду Апостолів.

Збіднілий дворянський рід оселився у Пустовойтовому (Глобинського району), Пашенівці, Говтві ( Козельщинського р-ну). Будинок батьків майбутнього академіка нагадував звичайну селянську хату. Цікавий хлопчик, завжди маючи при собі мотузку із грузилом, полюбляв вимірювати висоту паркану, розміри крил вітряка, водяного млина, глибину ям, цікавився всілякими механізмами. Міцний та кремезний від природи, як і всі його предки, Михайло повинен був стати військовим. Та за порадою батькового брата його віддають на навчання в будинок виховання бідних дворян - 1-шу Полтавську чоловічу гімназію. Вихователем гімназії був І. П. Котляревський. А почесними попечителями -В. П. та С. М Кочубеї, які подарували навчальному закладу колекцію мінералів та мінералогічний кабінет. Згодом сюди була передана особиста бібліотека письменника полтавчанина М. І. Гнєдича. У різний час існування гімназії у ній викладали І. Л. та Л. І. Боровиковські, С. П. Стеблін - Камінський, навчалися М. П. Старицький, В. П. Горленко.

Цей навчальний заклад функціонує до цього часу - це Полтавська ЗОШ №3 з поглибленим вивченням англійської мови. Майбутній академік продовжує навчання у Парижі, де на нього звертає увагу авторитетний вчений Лаплас: "Остроградський наділений великою спостережливістю і є прекрасним знатоком аналізу безкінечно малих величин". У європейській столиці, постійно відчуваючи брак коштів, він попадає до боргової в'язниці. Саме там він написав знамениту роботу "Мемуари про розповсюдження хвиль у циліндричному басейні" і відправив математику О. Коші. Паризька Академія надрукувала це дослідження, а Коші викупив Михайла Васильовича із "Клішей".

Знавець аналітичної небесної механіки, математичного аналізу і математичної фізики, гідромеханіки і балістики, Остроградський викладає у морському кадетському корпусі, Михайлівській артилерійській академії, Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, Головному педагогічному інституті. Учень Остроградського Петров М. П., член Петербурзької Академії наук, згадував: "Викладав він із великим запалом: писав великими літерами і тому швидко наповнював дошку і потім кидався до великого столу, покритого чорною клейонкою, продовжував писати на ній і, піднявши її, показував написане слухачам..." Улюблених учнів називав "геометрами", саме їм доручав переписувати свої рукописи для представлення у Академію наук.

За підручники з геометрії, написаними Остроградським, навчалися у гімназіях до початку XX століття. І нині математики використовують теорему Гаусса-Остроградського, метод Остроградського та ін.

Педагогічні ідеї стосовно викладання дисциплін у школі академік Остроградський висловив у праці "Міркування про викладання", виданій разом із математиком А. Блюмом: "...збуджувати інтерес учнів, не допускати нудоти, широко пов'язувати викладання математики з практикою". Більше 150 років тому він започаткував застосування опорних схем: "Ми радимо використовувати синоптичні таблиці...Це дуже коротке резюме того, що вони знають. Дитина, у якої перед очима буде перша таблиця, яку вона замалювала 2 або 3 рази, потім відтворила в пам'яті, запам'ятає назавжди те, що вона вивчила".

Остроградський був головним наглядачем за викладанням математичних наук Санкт -Петербурга, займався дослідженнями, підготував 100 наукових рецензій, працював у комісіях по вивченню представлених у Академію наук Росії перших обчислювальних приборів, по розробці водопроводу в Петербурзі, по дослідженню стрільби " регулювання гранатами", по вивченню застосування електромагнітної сили до руху суден за способом академіка Якобі, по астрономічному визначенню находження міст Російської імперії, по розробці Грегоріанського календаря та ін. Тому не дивно, що на ціле століття вперед він підготував блискучу плеяду математиків та механіків: Є. І. Бейер, Ф. Ф. Веселаго, І. А. Вишеградський, Г. Е. Паукер, О. Н. Тихомандрицький та ін.

По - різному склалася доля дітей визначного академіка. Його донька Марія вийшла заміж за одного із внуків В. В. Капніста, оселилася у Козельщині. Син Віктор жив у великій бідності, просив Академію Наук прислати йому 30 крб., "бо пізніше вони вже йому не будуть потрібні". Помер у полтавському будинку бездомних дворян, перебування в якому оплачував кращий учень вченого Ф. Чижов.
В останні роки свого життя М. В. Остроградський проводив літо у Пашенному, Глибокій. У Пустовойтово завдяки його клопотанню було відкрито повітове училище.

Помер Остроградський раптово у 1861 році від нариву на тілі у полтавському будинку Старицьких, їдучи в Петербург. Близькі виконали його останню волю: " Я умру у себе, так поховайте, щоб мені було видно і Пашенне, і Довгу, і Глибоке".
Коли в березні 1901 року великий князь Костянтин Костянтинович приїхав у Полтаву, голова Полтавського гуртка любителів фізико-математичних наук В. С. Мачуковський запропонував відмітити 100- річчя з Дня народження Остроградського, великий князь підтримав пропозицію: "Знаменитий Остроградський був учителем мого батька".

Тоді ж онук визначного математика, через скруту, пропонує гуртківцям викупити лекції М. В. Остроградського, але коштів науковці не мали. Деякі лекції Остроградського опублікували учні академіка, інші певний час зберігалися у Полтавському обласному архіві, нині - у науковій бібліотеці ім. Вернадського.

Склеп Остроградських, в якому було 18 поховань, розорили у 1919 році. Тоді ж забрали і металічний вінок, покладений Академією Наук у 1901 році. Перепоховання праху великого академіка кількох світових академій наук було здійснено у 1930, 1951, 1981рр. на сільському кладовищі.

Від Пашенного, батьківщини визначного математика, залишилася одна вулиця. У сусідніх Хорішках обладнано шкільний музей Остроградського. Близько 40 років гуртківці Бутенківської ЗОШ Кобеляцького району із учителем Барабашом О. М. розшукували правнуків вченого: це винахідник С. В. Остроградський, відомий гірський інженер В. В. Бокій, перекладачка Н. В. Пташинська.