Махно Нестор Иванович

Більшовикам, які мали багаторазову чисельну перевагу, наприкінці 1920-го року не пощастило лише завдати повстанцям ряд поразок і розсіяти їх. Однак про придушення махновского руху мова тоді навіть не йшла. Батько був майстром ведення партизанської війни. Його маневрові загони уникали прямих сутичок з більшими за чисельністю частинами РСЧА. Вони робили зухвалі напади в тили противника, громили ревкоми і продзагони, вирізали комуністів, нападали на продовольчі та військові бази Червоної Армії. Та головне Махно користувався широкою підтримкою селян Південних губерній. Щоб перемогти отамана, більшовикам потрібно було знайти інші методи.

Проти Махна почалася тотальна війна. У боротьбі проти повстанців були задіяні всі червоні війська, що знаходились в Україні. У районах гаданого руху махновців спалювалися села, співчуваючі повстанцям селяни розстрілювалися, знищувалися посіви, забирали худобу, отруювалась вода в криницях. Кільце навколо батька стискалося. Ще гірша стало коли навесні 1921-го - більшовики оголосили про заміну продрозверстки продподатком. Це позбавило Махна соціальної бази, - його загони танули з дня на день.

У червні Несторе Івановичу вирішив зібрати всі сили в кулак і вдарити по цукрових заводах у районі Недригайлів-Терни. Його задум разгадало червоне командування. Армія Махна була оточена та практично знищена військами Фрунзе і Эйдемана. Але саме отаман з низькою групою знову вирвався з кільця.